Руслан, відомий під позивним Акєлла, отримав серйозне поранення під час боїв за Андріївку на Бахмутському напрямку, коли підірвався на міні. Після отриманого ушкодження він впав у кому, переніс ампутацію кінцівки і протягом півтора року проходив складний курс реабілітації. Незважаючи на встановлений протез, Руслан знову повернувся до служби у складі 3-ї штурмової бригади.
Про свій військовий шлях, отримані поранення та повернення до бойових завдань Руслан розповідає у ексклюзивному матеріалі Суспільного.
Військовослужбовець згадує, що з початку повномасштабного вторгнення шукав бригаду, до якої міг би приєднатися:
– Спочатку Руслан не мав досвіду служби в армії і йому було нелегко долучитися та підписати контракт.
– Він свідомо чекав на момент, коли зможе взяти участь у війні, оскільки він активна людина, яка займалася спортом.
– У пошуках підрозділу Руслан прийняв рішення вступити до “Азову” через його відомі заслуги ще з часів АТО та ООС.
Він детальніше описує події поранення, що сталися в липні 2023 року під Авдіївкою:
– Руслан зі своїми побратимами працювали в районі Андріївки, зокрема здійснювали перевірку наявності боєприпасів в посадках.
– П’ятеро військових чекали на бронемашину, яка мала їх повернути назад. Після того, як вони зайшли до бронемашини й почали рух, транспортний засіб підірвався на міні.
– Руслан встиг вибігти з машини та почав тікати, але на міні наступив сам. Внаслідок цього йому відірвало стопу.
У медичному пункті йому надали першу допомогу: зняли турнікети, наклали бандаж, стабілізували стан, після чого Руслана доставили до медзакладу, де повідомили, що врятувати ногу не вдасться:
– Руслан свідомо погодився на ампутацію, заявивши, що після встановлення протеза продовжить воювати.
Під час реабілітації він зіткнувся з несподівано тривалим періодом відновлення:
– Військовий розповідає, що спочатку вважав, що зможе швидко стати на протез.
– Однак реабілітація тривала близько півтора року.
– Руслан зізнається, що до кінця не розумів феномен фантомних болів та те, як кінцівка реагує, хоча фізично її немає.
Після початку використання протеза Руслан активно шукав, яким чином знову повернутися до лав військових:
1. Він проходив військово-лікарську комісію, проте отримував відмови через те, що служити на протезі заборонено.
2. Руслан наполягав на можливості показати свої фізичні здібності, пропонуючи навіть пробігтись коридором.
3. Побратими порадили звернутися до рекрутингового центру в Києві.
4. У столиці Руслан поспілкувався з представниками центру, з якими мав знайомство як колишній боєць 3-ї штурмової.
5. За кілька днів він підписав контракт і повернувся до побратимів на фронт.
Особисті мотиви повернення на службу Руслан пояснює бажанням помститися за загибель брата, з яким ріс і навчався в одній школі:
– Він вважає, що його обов’язок перед країною та пам’ять про брата вимагають бути серед захисників.
Підтримка найближчих для Руслана є важливим фактором:
– Мама та дівчина хвилюються, але надають моральну підтримку.
– Він завжди запевняє їх, що буде обережним і все буде добре.
Авторка матеріалу — Віолетта Терещенко.
Слідкуйте за нами у Telegram: Суспільне Дніпро.
