10 липня в Україні вшановують пам’ять медиків, які загинули під час повномасштабного воєнного конфлікту. В Одесі згадали двох героїв медицини — фельдшера Сергія Ротару та інтерна Андрія Григорчука. Один із них загинув, рятуючи поранених після ракетної атаки, інший загинув на фронті, виконуючи обов’язки бойового медика.
Загибель фельдшера Сергія Ротару
Церемонія пам’яті відбулася на території п’ятої підстанції екстреної медичної допомоги, де працював Сергій Ротару — фельдшер із понад десятьма роками професійного досвіду. Йому було 32 роки. У березні 2024 року він приїхав разом із бригадою на місце російського обстрілу, щоб надати медичну допомогу постраждалим. Під час евакуації пацієнта стався повторний вибух ракети, уламок якої влучив у Сергія, і він загинув на місці.
Завідувачка підстанції Олена Гупалюк розповіла:
- «Сергій прибув на місце події одним із перших. Щойно пацієнта завантажили в автомобіль, відбувся другий вибух, і уламок поранив Сергія».
Колеги пам’ятають його як спокійну і доброзичливу людину. Парамедикиня Софія Височанська згадує, що смерть Сергія стала особистою втратою для її родини:
- «Він мене навчав, підтримував. У Сергія залишились люблячі батьки, дружина та двоє синів».
Внаслідок тієї атаки на Одесу загинули 21 людина, близько 70 отримали поранення. Через чотири дні Сергія Ротару провели в останню путь — під звуки сирен «швидких» його колеги та рідні супроводжували його до храму.
Директор обласного центру екстреної медичної допомоги Ігор Кіяшко наголосив:
- «Бригади екстреної допомоги працюють там, де найбільше лиха. Всі, хто залишився працювати, — справжні герої. Вони усвідомлюють ризики, проте кажуть: “Якщо не ми, то хто?”»
Пам’ять про інтерна Андрія Григорчука
У День вшанування пам’яті загиблих медиків в Одесі також вмикали сирени на честь іншого медика — інтерна Андрія Григорчука. Андрій загинув у 2022 році, ставши добровольцем і бойовим медиком на фронті. У його честь на фасаді обласної лікарні встановили меморіальну дошку.
Його колега, хірург Роман Парфентьєв, розповів:
- «Він ще не завершив інтернатуру, коли пішов служити. Багато працював та чергував. Чесно кажучи, я був вражений, що він добровільно вирішив стати на захист нашої країни».
Мати загиблого, Тетяна Григорчук, розповіла, що Андрій мріяв стати трансплантологом, але обрав службу там, де міг бути найбільш необхідним. Він евакуйовував поранених із передової, працював у «нульовій» лінії. Востаннє він телефонував матері вночі, попередивши, що може зникнути зі зв’язку.
За словами Тетяни:
- «Усі радили йому залишитися у лікарні, бо це безпечніше. Він же відповідав, що навчитись стріляти може кожен, а оперувати — ні. Він хотів бути там, де найбільше потрібен хлопцям».
За словами матері, смерть Андрія стала миттєвою, шанси на порятунок були відсутні.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram, щоб бути в курсі головних новин Одеси та області.
