Досвід громад у розвитку зеленого туризму
В Європі вже тривалий час популярним є тренд залишати метушливі мегаполіси заради спокійного відпочинку на природі. Тиша, свіжий повітряний простір, мальовничі ландшафти та домашня атмосфера приваблюють усе більше поціновувачів такого формату відпочинку. Цей напрямок, відомий як «зелений туризм», набирає обертів і користується зростаючим попитом.
В Україні є всі необхідні умови для розвитку цього виду туризму — унікальні природні ландшафти, автентичні культурні традиції та багаті природні ресурси. Однак розвиток зеленого туризму у країні відбувається нерівномірно. Наприклад, Одещина демонструє позитивні результати, тоді як Хмельницька область стикається з низкою складнощів. Ми проаналізували чинники, що впливають на такі відмінності.
Досвід Городоччини: спроби і виклики
Перші спроби започаткувати зелений туризм у Городоцькій громаді датується 2008 роком, коли в селі Великий Карабчіїв три місцеві жінки планували надати гостям садиби для проживання, а власники коней збирались організовувати кінні прогулянки. Природні умови тут і справді були сприятливими: горбиста місцевість, мальовничі краєвиди, водоймище, грибні ліси.
Староста села Надія Півень згадує: «Ми розраховували створити 11 робочих місць і реалізувати унікальний проєкт. Мешканці та гості мали б можливість кататися на квадроциклах та плавати на байдарках. Проте, на жаль, плани не реалізувалися». Населення спочатку підтримало ініціативу, але швидко втратило ентузіазм через страх перед новим та брак знань.
У 2020 році знову постала ідея розвитку зеленого туризму: на базі закритої школи планували створити спортивно-оздоровчий табір як двигун для відкриття зелених садиб у громаді. Заступник начальника відділу культури Городоцької міської ради Олег Федоров та депутат Олександр Кушнір навіть підготували проєкт і забезпечили фінансування. Як зазначила бібліотекарка села Надія Касіяник — одна із ініціаторок, — планували організувати обмін туристами з польським містом-побратимом Сохачевом. Проте масштабні плани були зруйновані війною.
Сучасний приклад розвитку зеленого туризму на Городоччині — це екопарк «Порічка», відкритий два місяці тому у селі Старе Поріччя Максимом Гурним. Тут можна не лише помилуватися рідкісними видами птахів і тварин, а й отримати додаткові знання про них. Експозиція приваблює туристів та має потужну освітню складову: відвідувачів знайомлять з історією регіону та навчають догляду за довкіллям.
Максим розповідає:
– «Моєю дитячою мрією було створити екопарк, і вона нарешті здійснилася. Закликаю всіх, хто має ідеї і боїться їх втілювати, переступити через стереотипи — багато що перебуває лише в наших головах. На даному етапі екопарк поки не є комерційним проектом, це швидше допоміжна справа. Основна моя робота — викладач інформатики, а також я займаюся ремонтом техніки. Без підтримки родини реалізувати це було б дуже складно».
Відділ культури, національностей, релігій та туризму Городоцької міськради зазначає, що інтерес до екопарку зростає. За словами заступника начальника відділу культури Сергія Щура, «проект «Порічка» довів, що екологічний та пізнавальний відпочинок є сучасним і цікавим. Зелений туризм здатен стати візитівкою Городоччини». Він додає, що важливо залучити однодумців в інших селах, які готові відкрити зелені садиби для надання послуг ночівлі туристам.
Однак, як пояснює Сергій Щур, головною перепоною для розвитку зеленого туризму в регіоні є сезність цього бізнесу:
1. Більшість туристів відвідують регіон лише кілька місяців на рік.
2. На решту часу готелі і садиби практично не працюють.
3. Через це багато жителів вважають за краще шукати роботу за кордоном замість розвитку власної справи.
4. Віддаленість регіону від туристичних магнітів спричиняє додаткові труднощі.
5. Нерідко люди побоюються податкових складнощів, тому не хочуть офіційно реєструвати бізнес та відповідно брати на себе зобов’язання.
Місцева влада намагається активізувати розвиток галузі через фестивалі, семінари, тренінги і заходи, однак поки це не дає суттєвих результатів. Без участі малого бізнесу та громадських ініціатив перспективи залишаються примарними.
В управлінні культури підкреслюють: туристичний успіх залежить від комплексного підходу, що включає природні, історичні, культурні та традиційні особливості регіону. Для реалізації таких планів міськрада планує збирати й зберігати культурні та історичні об’єкти, зокрема:
– 400-річний дуб у селі Купин.
– Найстаріший млин у селі Радковиця.
– Відновлення скверу в селі Турчинці.
Секретарка міськради Олена Гріх наголошує, що після уроків війни громада готова цінувати та берегти своє:
– «Зараз ми шукаємо активних людей, прагнемо зберегти старовинні глиняні хати-мазанки, традиційний посуд і автентичні історичні локації. Плануємо до весни запустити туристичний маршрут, що охоплюватиме села громади».
Для реалізації цих проєктів зараз ведеться пошук спонсорів і можливе використання місцевого бюджету.
Також у центрі Городка встановлено інформаційно-туристичний пілон із QR-кодами, що містить маршрут до найбільш цікавих об’єктів громади. Проте наразі відсутні пропозиції з ночівлею й комплексними послугами для туристів.
Розвиток туризму в Одещині: приклад Болградської громади
У Болградській громаді Одещини розвиток зеленого туризму й інших напрямків — гастрономічного, етнотуристичного, спортивного — відбувається за активної підтримки підприємців і місцевої влади. Амбіційна мета — перетворення Болградської громади на туристичний хаб української Бессарабії.
Реалізацію цих планів ілюструє сімейний бізнес Крєцу, які започаткували туристичний проєкт «Ранчо» восени 2022 року. Андрій та Ірина Крєцу, власники магазину будівельних матеріалів, розпочали з об’єднання садово-городньої ділянки з трьома сусідськими земельними ділянками на березі озера Ялпуг — найбільшого прісноводного озера країни, щоб створити комфортне місце для відпочинку.
Ірина згадує:
– «Спочатку я була проти через невизначеність війни, але зараз розумію, що це було правильне рішення».
Вони збудували приміщення з великим залом і лазнею, облаштували альтанки, огородили територію. У грудні 2023 року «Ранчо» відкрили для відвідувачів. Відгуки гостей підштовхнули будівництво басейну, а літні вихідні стали максимально завантаженими.
Основні особливості бізнесу:
– Спрямованість на внутрішній туризм через закриття міжнародного пункту пропуску в районі Паланки.
– Надання місць для самостійного приготування їжі за допомогою мангалів і казанів.
– Акцент на природній релакс і тихий відпочинок.
Проблеми розвитку подолали завдяки злагодженій роботі з сусідами:
– Замінили стару лінію електропостачання на потужнішу, що витримує сучасні потреби туристичних об’єктів.
– Оновили ґрунтову дорогу до озера, зробивши її проїзною за допомогою залізобетонних плит.
Директорка «Інформаційно-туристичного центру «Болград» Юлія Дімітрова повідомляє, що на території «Шпілю» вже діє п’ять туристичних локацій, кожна з яких має свою неповторність. Для прикладу, «Тиха галявина» відомо завдяки «закарпатським чанам», які встановив місцевий підприємець Анатолій Христєв.
Етнотуризм і культурна спадщина Болградщини
У громаді активно розвивають й етнотуризм. Наприклад, село Залізничне стало широко відоме нещодавно після оригінального рішення місцевих жителів, які під час декомунізації не знищили пам’ятник «вождю пролетаріату», а перетворили його на пам’ятник болгарському переселенцю — додали етнічний одяг, замінили атрибутику, відобразивши місцеву історію.
Галина Бірюкова, директорка Будинку культури, зазначає, що розроблена етнографічна програма, включно з фестивалями, традиційними святами та етнографічним музеєм «Бащината къща», залучає туристів і плекає місцеву автентичність.
Учасники ансамблю «Радість» одягають національні костюми, які шиє Галина Бірюкова, і беруть участь у проведенні свят без надмірного пафосу, що викликає щирі емоції у гостей.
Організація туризму за планом
Болградська міськрада у 2022 році створила комунальну установу «Інформаційно-туристичний центр «Болград», яка виконує широкий спектр завдань для підтримки туризму:
– консультації й інформування підприємців;
– проведення майстер-класів, семінарів і зустрічей;
– рекламна підтримка місцевих бізнесів;
– залучення до ярмарків, фестивалів і міжнародних проєктів.
Під час ремонту у туристичному центрі відкрили старовинний підвал із двома ходами, які ведуть у різні частини міста, що має двоярусну структуру, включно з підземною частиною. Цю підземну мережу пов’язують із двома соборами Болграда, і її передбачається розробити у вигляді туристичної атракції за допомогою власників давніх будинків із старими підвалами.
За сприяння міжнародних партнерів Болград бере участь у проєкті BSB 1010 «Розвиток та просування спільної спадщини» у рамках операційної програми «Чорноморський басейн 2014-2020», яка реалізовується спільно з громадами Болгарії й Румунії.
– Загальний бюджет становив 1,3 млн євро,
– для Болграда виділено 328 тис. євро,
– 8% від суми профінансував місцевий бюджет.
Ці кошти спрямовані на реставрацію пам’ятки архітектури — Будинку Малевинського, що в міському парку біля озера Ялпуг, а також створення відео-матеріалів і путівника. Незважаючи на труднощі війни та зростання цін, проєкт було успішно завершено наприкінці 2023 року.
Фокус на внутрішній туризм залишається пріоритетом, оскільки залучати іноземних туристів у воєнний період складно. Уже розроблено 15 туристичних маршрутів для співпраці з агентствами регіону, а згуртованість працівників та підприємців дає реальні результати.
Враження туристів про Болградщину
Ярослав Саражинський з Києва поділився враженнями:
– Він є прихильником зеленого туризму, зокрема походів у гори та катання на байдарках.
– Болград, хоч і провінційне містечко, став відомий завдяки фестивалю вина.
– Організація відпочинку пропонує широкий вибір баз.
– Особливо йому сподобалися природне джерело зі смачною водою, тиша біля озера Ялпуг і доглянутий міський парк з мангальними зонами та майданчиками.
Валентина Торосян із Рені розповіла про свій досвід:
– Вперше відвідала Болград під час свята Трифона Зарізана.
– Пізніше побувала в селі Нові Трояни, де відкрилася сироварня родини з Одеси, яка має коріння в цьому болгарському селі.
– Скуштувала справжні сири та вершкове масло — забуті смаки сільської місцевості.
– Захопилася красою макового поля та сільським відпочинком, позбавленим сучасного шуму і суєти, що дає відчуття повного занурення в природу.
Керівниця туристичного агентства «Сонячний вітер» Сніжана Стрепетова відзначила, що в порівнянні з Ізмаїльським районом, Болградський має суттєві переваги в розвитку туризму:
– Наявність комунального туристичного центру, з яким тісно співпрацюють агенти.
– Попри великий потенціал озера Ялпуг, пляжна зона і катання на човнах ще не максимально розвинуті.
– На деяких базах пропонують сауни, басейни та мангальні зони.
– Наявність кухонь для організації харчування груп туристів є незадовільною, проте співпраця із туристичним центром допомагає поступово покращувати ці аспекти.
Тетяна Димніч з Одеси поділилася емоціями від відпочинку жіночою компанією в Болграді:
– Найяскравіше враження — купання у чанах на березі Ялпуга садиби «Тиха галявина», яке назвала майже медитативним досвідом.
– Особливий колорит поїздці надала бессарабська кухня та смачне вино.
– Цей день став найкращим святом 8 Березня, залишивши теплі спогади.
– Рекомендує такий відпочинок усім, хто цінує природу, спокій і гармонію.
Матеріал створено у співпраці авторів: Антоніни Бондаревої, Наталії Попович, Віри Лапи, Вікторії Чабанової та Маріанни Шкаврон.
