Масштабні ракетні удари по Києву: що відомо про стратегію Росії і реакцію України
Олег Жданов / © ТСН
Безперервний терор та його мета
Російські війська не припиняють свої ракетні удари по Києву, прагнучи зробити життя мешканців столиці нестерпним. За останні вихідні столиця зазнала масштабної атаки — найбільшої з початку широкомасштабної війни. За даними моніторингових каналів, на неї було спрямовано близько 40 балістичних ракет.
Військовий експерт Олег Жданов у своєму коментарі наголошує, що основна мета ворога – викликати паніку серед населення й змусити Україну піти на поступки, які задовольнять Росію.
Це своєрідна тактика залякування, спрямована на те, щоб змусити українців погодитися на умови капітуляції. З часом у Кремлі дедалі більше усвідомлюють, що тривала війна проти України їм не по силах, тож провокують тиск через масовані удари та демонстрацію сили.
Чому Росія цілиться в одні й ті ж райони?
Олег Жданов звертає увагу на те, що обстріли зосереджуються «по одному сценарію» — у тих самих кврталах Києва, де вже були значні руйнування. Нажаль, термінове відновлення інфраструктури складне через обмежені ресурси, а кожен наступний удар збільшує кількість руйнувань.
Особливо часто страждає район поблизу метро «Лук’янівська», який став своєрідним символом таких атак.
Крім воєнних причин, цю тактику часто пояснюють пропагандистськими цілями Кремля. Росія демонструє розруху на цих територіях, наче підтверджуючи свою здатність знищувати міста «до каменя».
Особливості останньої ракетної атаки
Під час останньої масштабної атаки Росія мобілізувала всі наявні ракети, що були на озброєнні. Як зауважує експерт, «що було — те і летіло», тому обстріл вийшов особливо масштабним.
Проте не обійшлося без обмежень: помітно, що крилаті ракети не застосовувалися, адже аеродром Енгельс, звідки їх запускали б, напередодні завдали удару українські дрони, вивівши з ладу щонайменше один літак Ту-95.
Також зафіксовано використання застарілих ракет Х-22, розроблених ще у 1969 році. Вони рідко застосовуються через властивості палива: ракетний двигун працює на токсичному багатокомпонентному рідкому паливі, яке складно заправляти й зберігати.
Проблеми Росії з ракетними ресурсами
За словами Олега Жданова, у Росії гостро відчуваються проблеми із сучасним авіаційним парком і масштабним виробництвом ракет. Місяць поспіль не застосовуються ракети «Кинджал», і літак МіГ-31 фактично не бере участі в атаках.
Крім того, відсутність застосування крилатих ракет «Іскандер-К» може свідчити про складності з їх виготовленням. Ці ракети не лише коштують значно дорожче за балістичні, а й мають ускладнений конструктив та виробничі процеси.
Тим часом Москва продовжує залучати до ударів дешевші балістичні ракети С-400, які характеризуються меншою точністю, але дозволяють збільшувати кількість одночасних атак.
Відповідь України: дрони та удари в глибину РФ
Позитивний тренд полягає у збільшенні українських ударів дронами по території Росії. Особливо помітними є атаки на інфраструктуру, яка забезпечує логістику та постачання ворога.
Наприклад, уночі 18 липня сильно постраждав логістичний центр Wildberries у підмосковній Електросталі, де зайнялося кілька пожеж після удару дронів.
За оцінками експерта, наразі щоденно приблизно 300–400 безпілотників спрямовуються у бік російської території для знищення ключових об’єктів.
Це наносить значну шкоду системам протиповітряної оборони окупантів, які вимушені розпорошувати сили на багаточисельні цілі.
Вплив на паливну систему Росії
Удар по логістиці призводить до критичних збоїв у постачанні палива. Як повідомляє Жданов, виробництво пального вже зменшилося щонайменше на 25%, що спричинило паливну кризу в Росії. Через це практично жоден регіон країни не може нормально забезпечувати потреби з доставкою та продажем пального.
Більше того, відповідно до даних експерта, запаси пального в Росії становлять лише 5% від річної потреби й практично вже вичерпані, адже військове відомство давно витратило їх, заправляючи військову техніку.
Плани на майбутнє
Експерт упевнений, що сьогодні Україна рухається у правильному напрямку — війну на виснаження супротивника. Однак щоб досягти результату, дуже важливо не втрачати темпу та підвищувати ефективність оборонних і наступальних операцій.
