Ще недавно «Маша та Ведмідь» була просто мультиком, який діти вмикали по колу на YouTube. Тепер ця назва звучить у зовсім іншому контексті – у санкційному списку України.
Зеленський увів у дію рішення РНБО проти людей і компаній, які стоять за створенням, правами та поширенням цього російського мультсеріалу. Важливий нюанс: санкції не проти самого мультика чи персонажів, а проти конкретних громадян Росії й бізнес-структур, які на ньому заробляють.
Хто саме під санкціями
Указ №744/2026 стосується п’ятьох громадян Росії — Дмитра Ловейка, Олега Кузовкова, Наталії Гришаєвої, Марини Кузьміної та Ігоря Деркача – і чотирьох компаній: ТОВ “Студія Анімаккорд”, ТОВ “Маша та Ведмідь”, Animaccord Ltd і ТОВ “Студія МіМ”. Пересічному глядачеві ці назви навряд чи скажуть щось, але саме через них проходить виробництво, ліцензії, продаж прав і просування мультсеріалу за кордоном — тобто за веселими серіями стоїть цілком серйозна комерція.
Санкції означають блокування активів і інші економічні обмеження, а Україна ще й може домовлятися з міжнародними партнерами, щоб подібні заходи діяли й поза межами країни.
Навіщо взагалі санкції проти дитячого мультика
Питання цілком закономірне. Але “Маша та Ведмідь” давно переросла формат російської анімації для домашнього перегляду — це величезний міжнародний бренд, перекладений десятками мов, з мільярдами переглядів окремих відео на YouTube і цілою індустрією навколо: іграшки, книжки, одяг, ігри, сувеніри.
Цифри тут промовисті: за даними українських державних органів, лише українськомовний YouTube-канал мультсеріалу зібрав у 2025 році понад 800 мільйонів переглядів. Це вже не пара старих серій, що випадково залишились у рекомендаціях, — продукт з величезною аудиторією саме в Україні.
І тут виринає головне — гроші. Перегляди, реклама, ліцензії, продаж прав приносять прибуток власникам франшизи, а якщо ці компанії працюють у Росії й платять там податки, питання вже давно не суто культурне.
Претензії до мультика виникали й раніше
“Маша та Ведмідь” потрапляла в поле зору українських органів не вперше — ще до повномасштабної війни точилися дискусії про окремі образи в серіалі, де бачили натяки на радянську й російську символіку (наприклад, костюми Маші, схожі на форму силових структур).
Після 2022-го фокус змістився: тепер питання не лише в тому, що бачить дитина на екрані, а й у тому, хто стоїть за контентом, куди йдуть гроші з переглядів і хто на цьому заробляє.
YouTube відреагував майже одразу
24 серпня Центр протидії дезінформації повідомив, що YouTube заблокував в Україні три канали мультсеріалу — російськомовний, українськомовний та англомовний. Для аудиторії це вже цілком відчутно: звичні канали більше не відкриються так, як раніше.
І це, мабуть, найпомітніша частина всієї історії — сучасні діти знайомляться з мультфільмами частіше через планшет чи телефон, ніж через телевізор. Одне натискання — і наступна серія запускається сама. Тому обмеження на YouTube може мати відчутніший ефект, ніж будь-яка заборона телетрансляції.
За мультиком стоїть великий бізнес
За роки існування франшиза вийшла далеко за межі Росії — з’являлась на міжнародних стримінгах, права продавались у різних країнах. У 2026-му також повідомлялось про продовження співпраці з Netflix, а контент був доступний більш ніж у 100 країнах.
Тому українські санкції можуть вдарити по пов’язаних компаніях і поза Україною: коли юрособа потрапляє в санкційний список, міжнародні платформи та партнери починають уважніше перевіряти будь-яку співпрацю з нею — від виплат за контент до нових ліцензійних угод.
Історія з “Машею та Ведмедем” добре показує, наскільки розширилась українська санкційна політика. Якщо раніше в таких списках очікувано були чиновники, олігархи чи оборонні заводи, то тепер там опиняються й компанії, пов’язані з масовою культурою й дитячим контентом. Для українських користувачів наслідки вже помітні — частина популярних каналів стала недоступною, а люди й компанії, пов’язані з франшизою, офіційно під санкціями.
