Події в першому для нас поєдинку молодіжного чемпіонату світу невідворотно навіювали паралелі з війною. Суперник, якого отримала команда Михайленка, виявився серйозним випробуванням. Якщо в нашій пам’яті є перемога шість років тому під керівництвом Петракова, яку корейці здобували у фіналі, то ці азійські футболісти неодноразово входили до числа найсильніших на світовій арені, при цьому частіше отримували путівку на чемпіонат світу, ніж Україна.
Перед початком гри турбувала некомплектність оптимального складу нашої команди. Можна сподіватися, що це загальна проблема для всіх учасників турніру, який відбувається у дещо незвичних термінах. З півфіналістів минулого чемпіонату Європи серед молоді два роки тому в стартовому складі вчора можна було відзначити присутність таких гравців, як Крапівцов, Гусєв, Кревсун та Сінчук:
– Крапівцов
– Гусєв
– Кревсун
– Сінчук
Це суто суб’єктивні спостереження вболівальника, втім, ці футболісти справили неабияке враження і залишили слід у пам’яті. Також знайомі особи з української Прем’єр-ліги – Шах, Караман і Пономаренко, який з’явився на заміну.
Матч не можна назвати видовищним, особливо з огляду на другий тайм, коли команда утримувала здобутий плацдарм. Чи могло це початися ще раніше? П’ятихвилинний сплеск активності з боку українських футболістів у дебюті матчу привів до того, що вже на завершення першої чверті години вони вели в рахунку з різницею у два м’ячі. Обидва голи були відзначені гідним виконанням, зі стратегічним розумінням:
– Перший гол – потужний удар Сінчука
– Другий – комбінація, завершена ударом Піщура «з другого поверху»
Після цих подій активність нашої команди зменшилася; за винятком одиничного нападу Шаха на початку другого тайму, гострі моменти були більш притаманні корейцям. Команда Південної Кореї мала три реальні гольові нагоди:
1. Перед перервою врятував Гусєв, який підстрахував воротаря.
2. На 78-й хвилині штрафний удар від Сона ледь не завершився взяттям воріт.
3. Через дві хвилини після цього розрив у рахунку скоротився.
Більших можливостей супернику створити не дали. Внаслідок цього переможний гол, забитий на 16-й хвилині, став вирішальним як формально, так і фактично. Хоч і було нелегко, а ризик втратити перевагу відчувався, не можна стверджувати, що корейці мали переконливі підстави уникнути поразки.
З точки зору співвідношення гольових моментів, команда Південної Кореї могла розраховувати на нічию, але команда Михайленка перевершила їх у реалізації, використавши дві з трьох можливостей. Так, жовті розпочали і виграли — рання перевага вдало утримувалась протягом матчу.
Слід звернути увагу і на епізод із п’ятихвилинним визначенням офсайду, внаслідок якого корейці забили гол після перерви. Тут ключову роль відіграли деталі — частина плеча та голови — що підтверджується сучасними технологіями. Також цікавим був момент із пенальті, який корейці намагалися відстояти з допомогою VAR. У сучасних реаліях такий тип контакту, як правило, вважається недостатнім для покарання. Вперше помічено застосування VAR, коли рефері переглядає відео за ініціативою команди, що без сумніву має право на життя і фактично є тією ж системою відеоповтору, яку багато хто уявляв собі раніше.
У складі української збірної не було яскравих індивідуальностей, які можна було б виділити окремо. Головною була відмінна командна робота, чітке розуміння мети та стратегія її досягнення.
Отже, наразі в активі наших футболістів – три очки, здобуті у потенційно головного конкурента в групі. Враховуючи формат молодіжного турніру, де в плей-офф виходять не лише дві найкращі команди, але й чотири кращі колективи з третіми місцями з шести груп, стартова перемога набуває особливої ваги.
Тепер завдання – зберегти цей плацдарм і на його основі рухатися далі. Наша група наразі очолюється Парагваєм, який буквально вирвав перемогу у Панами наприкінці матчу. Отже, наступним суперником у вівторок стане команда, яка програла цей поєдинок, і якій вже нічого втрачати. Події виявляються дійсно цікавими.
