Президент Південної Кореї Лі Чже Мьон відкрито висловив невдоволення Україною. Причина: Київ публічно розповів, що передав Сеулу двох північнокорейських військовополонених. За словами Лі, сторони домовлялися про цю операцію мовчати.
Усе почалося з виступу Володимира Зеленського на Генасамблеї ООН у Нью-Йорку. Український президент сказав, що двох солдатів КНДР, узятих у полон під час боїв проти Росії, вже передали Південній Кореї. Після цього в Сеулі й заговорили про порушену конфіденційність.
Позиція Сеула
«Ми домовлялися не розголошувати»
Лі Чже Мьон назвав тему надзвичайно чутливою. Мова не лише про відносини Сеула й Києва – тут зачеплені і національна безпека, і ситуація на Корейському півострові загалом.
За його словами, про переміщення полонених сторони погодилися не розповідати. Україна ж, як стверджує Лі, зробила це попри домовленість, і він про це шкодує.
Ризики для людей і їхніх родин
Головне, що турбує Сеул, – безпека. Причому не лише самих колишніх солдатів, а й їхніх рідних, які, найімовірніше, залишилися в КНДР. Саме цим південнокорейська влада раніше пояснювала, чому не підтверджувала офіційно, що полонені вже в країні.
Що відповіли в Києві
Факт – так, подробиці – ні
Офіс президента України підтвердив: передача двох громадян КНДР відбулася після прямих переговорів із Сеулом. При цьому в Києві наголосили, що оприлюднили лише сам факт, а механізм операції не розкривали.
Сеул знав, але «в загальних рисах»
Yonhap пише ще про одну деталь. Представник адміністрації президента Південної Кореї визнав, що Сеул заздалегідь знав про намір Зеленського згадати цю тему. Проте, за його словами, Київ повідомив про це загально, а формат оголошення детально ніхто не обговорював.
Виходить, що сама передача ні в кого сумнівів не викликає – її підтверджують обидві сторони. Суперечка точиться довкола іншого: скільки можна було про це говорити вголос.
Хто ці двоє солдатів
Полон у Курській області
Українські військові захопили їх у Курській області Росії в січні 2025 року. Тоді північнокорейські солдати воювали там на боці Москви.
Бажання поїхати на Південь
Після полону обох вивезли на підконтрольну Україні територію. Згодом стало відомо, що вони хочуть переїхати до Південної Кореї. З цього й почалися консультації Києва та Сеула.
Чому для Сеула це особлива історія
Для Південної Кореї тут є важливий юридичний момент. Її конституція вважає корейською територією весь півострів, тож вихідці з КНДР за певних умов можуть отримати в Південній Кореї захист і статус. Іншими словами, для Сеула ці двоє — не зовсім «іноземці».
Чому Сеул наполягав на таємниці
Аргументи південнокорейської влади
У Сеулі називають одразу кілька причин, чому операцію варто було тримати в секреті:
- безпека двох колишніх військових КНДР;
- ризики для їхніх сімей у Північній Кореї;
- можливий вплив на відносини Сеула з Пхеньяном;
- дипломатичні міркування й національна безпека.
Тиск опозиції всередині країни
Лі довелося відбиватися і від критики вдома. Південнокорейська опозиція питала, чому суспільству нічого не сказали про прибуття полонених. Президент відповів, що публікація такої інформації без огляду на наслідки могла б наразити на небезпеку і людей, і інтереси держави.
Ширший контекст: КНДР у війні Росії проти України
Курськ як точка перетину
Ця історія — частина значно більшого сюжету про участь Північної Кореї у війні. Пхеньян відправив своїх військових до Росії, і вони воювали в Курській області, де саме тоді тривала українська операція. Там на початку 2025 року двох солдатів і захопили живими.
Незвичний дипломатичний вузол
Ситуація вийшла доволі нетиповою. Україна взяла полонених у війні з Росією. Південна Корея ж розглядає громадян КНДР крізь призму власного законодавства й десятиліть протистояння двох корейських держав. Три країни, дві війни (гаряча і заморожена), і двоє людей посередині.
Де саме розходяться Київ і Сеул
Спільне й відмінне в позиціях
Обидві сторони погоджуються, що переговори велися напряму. Розбіжність тільки в одному – в рівні публічності. Сеул каже, що домовленість передбачала повне мовчання. Київ, за даними Yonhap, наполягає, що подробиць процедури не розкривав, а лише констатував факт.
Співпраця триває
Так гуманітарна й дипломатична операція несподівано перетворилася на публічну суперечку між Україною та Південною Кореєю. Проте в офіційних заявах немає жодних ознак того, що співпраця між країнами припиняється. Поки що йдеться саме про те, чи дотрималися сторони домовленостей про конфіденційність.
