31 липня 2025 року російське Міністерство оборони повідомило про захоплення важливого населеного пункту Часів Яр у центрі Донбасу, де бої точилися принаймні з квітня 2024 року.
За офіційною заявою Міноборони РФ, у результаті наступальних дій угруповання військ “Південне” на краматорсько-дружківському напрямку було звільнено місто Часів Яр. Того ж дня в російських Z-каналах з’явилися відеозаписи, на яких російські військові встановлюють прапори у різних частинах міста — зокрема на вогнетривкому заводі, а також у мікрорайонах Леваневського, Шевченка та Південного.
Водночас українська сторона категорично заперечує ці заяви, стверджуючи, що інформація про повне захоплення Часового Яру російськими військами не відповідає реальності. Так, представник оперативно-стратегічного угруповання “Хортиця” Віктор Трегубов у коментарі для “РБК-Україна” зазначив: «Ситуація у Часовому Яру залишилася такою ж, як і в останні місяці».
Зі свого боку, угруповання об’єднаних сил наполягло на тому, що втрати міста не було. У заяві йдеться:
– Протягом трьох днів — 27, 28 та 29 липня — ворог у світлу пору доби, ризикуючи життям через обіцяну відпустку, проводив демонстративні дії у різних місцях Часового Яру.
– За наявною інформацією, саме короткострокова відпустка слугує заохоченням для російських військових за участь у подібних «акціях».
– Росіяни встановлювали прапори у районі вогнетривкого комбінату, який уже тривалий час не контролюється українськими силами, а також на тимчасово підконтрольних ворогові територіях району Північний.
– Напередодні встановлення прапора у районі Шевченка загарбники завдавали артилерійських ударів по позиціях українських військ. Командування характеризує такі дії як «перформанси».
– 30 липня з п’ятої до дев’ятої години ранку окупанти здійснили спробу штурму позицій оборонців двома групами по шість осіб, залучаючи дві бойові броньовані машини. Напад було відбито, а бронетехніка знищена. Особовий склад зазнав значних втрат.
– Часів Яр залишається під контролем 11-го армійського корпусу, зокрема 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. Попри постійні спроби ворога просунутися, місто утримується.
За даними українського OSINT-проєкту DeepState, російським військам вдалося зайняти більшу частину міста зі сходу та півночі, однак західні та південно-західні околиці залишаються під контролем Збройних сил України. Американський Інститут вивчення війни (ISW) також підтверджує триваючі бої як у самому Часовому Яру, так і на прилеглих північних, північно-східних і південних напрямках. У своєму звіті ISW зазначав: «30 липня російські війська продовжили наступальні дії на Часовоярському напрямку, але не досягли підтвердженого прогресу».
Історично Часів Яр був важливим логістичним пунктом для ЗСУ ще з 2022 року, коли розпочалися бої за Бахмут, і зазнавав масованих обстрілів. Вуличні бої в межах цього міста розпочалися у квітні 2024 року. Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський повідомляв, що російське військове керівництво ставило за мету взяти Часів Яр до 9 травня 2024 року. Проте операція тривала понад рік і завдала місту значних руйнувань.
До повномасштабного вторгнення у Часовому Яру мешкало приблизно 15 тисяч осіб. На початку конфлікту 2014–2015 років, коли на сході України тільки зароджувався війсковий конфлікт, «Часик», як називали місто місцеві, лишався поза головними подіями. Навіть проросійська адміністрація там фактично не встановлювалася, через невелику стратегічну значущість населеного пункту.
За свідченнями журналістів, взимку 2015 року, під час штурму Дебальцевого російською армією, українські медійники працювали в Бахмуті, з якого пересувалися до міста через обмежену транспортну артерію. До Бахмута тоді добиралися через Костянтинівку, що зараз перебуває під загрозою наступу російських військ. З Костянтинівки до Бахмута можна було дістатися таксі, проїжджаючи через Часів Яр.
Сучасні російські ЗМІ позиціонують Часів Яр як «ключовий» пункт для Донбасу, хоча раніше це було скоріше непримітне містечко Донецької області. Нині ж воно практично перетворене на руїни без мирного населення — так само, як раніше стали Авдіївка, Бахмут і Курахове.
Якщо «допомога народу Донбасу», як пояснює цей конфлікт Володимир Путін, полягає у знищенні регіону, то мета «спеціальної військової операції» (СВО) фактично реалізується.
Щодо перспектив, у разі підтвердження повного захоплення Часового Яру російськими військами, наступною східною ціллю, ймовірно, стане Костянтинівка — важливий опорний пункт ЗСУ, через який проходять транспортні шляхи на Краматорськ та Слов’янськ.
Автор російського Z-каналу «Рыбарь» припускає, що Збройні сили України, які досі тримають позиції біля Часового Яру, можуть спробувати контратаку. За його словами:
1. Контратака може бути спрямована не лише на відновлення позицій, але й на демонстративне встановлення українських прапорів навіть на околицях міста.
2. Для подальшого наступу на Костянтинівку, крім Часового Яру, спершу потрібно зайняти декілька невеликих населених пунктів з розгалуженою системою оборонних укріплень.
3. Переходити до Дружківки, навколо якої вже ширилися надмірно оптимістичні чутки, навряд чи буде можливим цього року.
4. Бої за Часів Яр тривали понад 16 місяців, однак площа Костянтинівки утричі більша.
5. Охоплення Костянтинівки поступово формується. Якщо вдасться утримати та розвинути успіхи у районі Часового Яру, а також просунутися північним напрямком через Новоторецьке-Полтавка-Яблонівку, становище ворога значно ускладниться. Однак легкого завдання це не буде.
Український військовий експерт Олександр Коваленко відзначає, що російські війська фактично зайняли найскладнішу частину Часового Яру або, точніше, те, що залишилося від міста після двох років боїв і руйнувань. Однак він називає заяву Міноборони РФ про повне взяття міста «кредитною» і підкреслює:
– Незважаючи на складність ситуації у Часовому Яру, інформація про повне захоплення населеного пункту окупантами є хибною.
– Подібна практика заяв про перемоги використовувалася неодноразово, що свідчить про ймовірне посилення штурмових дій у найближчому майбутньому, бо окупантам потрібно «виплачувати кредит».
Таким чином, бойові дії в Часовому Яру тривають, з боку російських військ спостерігаються наступальні операції, які, однак, поки не принесли їм повного контролю над містом. Українські сили продовжують утримувати ключові позиції, підтримуючи стратегічний статус цієї території, а перспективи подальшого розвитку бойових дій наразі залишаються динамічними і напруженими.
