Ще до того, як на стартовій прямій загорілися зелені вогні, а звуки ревучих моторів огорнули паддоки, у світі Формули-1 1970-х років потроху зароджувалася інша – неочевидна на перший погляд – традиція. Вона не відповідала типовим уявленням про світ, наповнений адреналіном і швидкістю, але саме за кулісами, далеко від уваги камер, відбувалося дещо унікальне. І цю історію варто почати з людини на прізвисько Пастіччіно.
Справжнє ім’я цього героя – Луїджі Монтаніні, кондитера з Модени, який випадково опинився в атмосфері Формули-1 і почав готувати страви для учасників перегонів. Обладнаний лише двома пальниками, кількома каструлями та коробкою пасти Barilla, він створював не просто їжу, а — моменти затишку, теплоти і злагоди. У світі, де все вимірювалося суперництвом, Луїджі пропонував відчуття сімейності.
Ця справжня історія стала основою глобальної кампанії Barilla під назвою Tastes Like Family («Смакує як сім’я»). Вона є не лише поверненням у минуле, а й нагадуванням про те, що деякі речі, подібно до тарілки пасти, мають здатність долати час, подолати мовні бар’єри та перепони навіть у спорті.
Іларія Лодіжані, директорка з категорії та маркетингу Barilla, пояснює:
– «У Barilla завжди вірили, що паста — це більше ніж їжа: це спосіб створити близькість, де б ти не перебував».
– «Ми започаткували нову кампанію з історії Пастіччіно не лише через її теплоту, але й тому, що це сутність італійської культури. Вона показує, як їжа, навіть у такому несподіваному контексті, як паддок Формули-1, може перетворити незнайомих людей на родину».
У ті часи у Формулі-1 традицій гостинності ще не існувало: лише бетон асфальтової траси, напруження та періодично – холодний сендвіч. Однак, усе змінилось разом із появою Пастіччіно, який почав подавати гарячу пасту безпосередньо на капотах болідів і на компактних розкладних столах, пригощаючи механіків, інженерів і навіть легендарних гонщиків. Його кухня була максимально імпровізованою, інгредієнти — найпростіші, та атмосфера, яку він створював, була неймовірно домашньою.
Цінність таких імпровізованих трапез виявлялася у тому, що:
– Механіки, інженери та пілоти приходили не лише за їжею, а й за відчуттям спільності.
– Між запеклими перегонними змаганнями вони сідали разом, спілкувалися та сміялися.
– На мить зникало суперництво, залишаючи місце простій людяності.
Паоло Барілла, віце-президент Barilla Group і колишній пілот Формули-1, зазначає:
– «Формула-1 завжди була ареною боротьби та змагань, але поруч завжди існувало місце для дружби».
– «Водії, механіки, інженери збиралися за столом, і саме їжа створювала ці миті єднання. Звичайна тарілка пасти давала відчуття дому, навіть якщо ти був далеко від нього».
У 1979 році, не володіючи англійською чи іспанською мовами, Пастіччіно увійшов у світ Гран-прі і просто готував для всіх охочих — голодних і тих, хто шукав компанії. Дехто їв просто на капотах авто, інші розміщувалися на розкладних стільцях — але це не мало значення. Італійський рецепт єдності був простим: декілька базових інгредієнтів, щира турбота та спільна трапеза.
Сам Луїджі пригадує:
– «Вони приходили як до рідної мами додому. Сідали, і на деякий час траса, суперництво і напруга зникали. Залишалися тільки паста та радість спільного моменту».
Ці прості, але теплі обіди стали джерелом справжніх емоційних зв’язків, що лягли в основу нового проекту Barilla – святкування краси повсякденних ритуалів та непохитної сили спільної їжі.
Як сімейна компанія з Парми, якою вже майже півтора століття керують покоління братів, Barilla завжди вірить, що паста — це обіцянка турботи, яку передають із рук у руки. Кампанія Tastes Like Family нагадує, що те, що об’єднує нас найбільше, часто є найпростішим — це місце за одним столом. Адже історія Пастіччіно — це не лише сторінка італійської культури, а й частина історії Barilla: реальні люди, спільна їжа і віра в те, що паста здатна об’єднати нас будь-де.
