Настрої українського суспільства щодо війни і загальної ситуації в країні можуть змінитися кардинально завдяки суттєвим успіхам на фронті. Про це в ексклюзивному інтерв’ю агентству Укрінформ заявив директор Інституту соціології Національної академії наук України Євген Головаха.
Вчений звернув увагу на тривожну статистику: 42% населення не засуджують осіб, які ухиляються від мобілізації. «Це страшна цифра, адже у пересічних громадян ТЦК (територіальні центри комплектування) викликають осуд, тоді як ухилянці залишаються без засудження», — зазначив він. Проте, на думку соціолога, існує ефективний спосіб покращити настрої — успішна операція на фронті. «Якщо буде серйозний прорив чи перемога, громадський дух миттєво підвищиться», — наголосив Головаха.
Він нагадав, що подібний позитивний ефект був помітний у 2022 році, коли українські війська звільнили Харківську та Херсонську області. Сьогодні порівнянний за масштабом успіх міг би також посилити патріотичний запал суспільства. «Рух у Курській області, наприклад, не є таким значним і не викликав загального піднесення. Курська область для нас не є стратегічно необхідною. Натомість наші Бахмут і Мелітополь — дуже потрібні. Їхнє визволення принесе тривалий позитивний ефект і дозволить людям пишатися своєю країною», — пояснив експерт.
Окрім військових успіхів, для зміцнення позитивних настроїв у суспільстві, за словами Головахи, надзвичайно важливими є патріотичне виховання молоді та формування цінності національної ідентичності. Він зазначив:
– У воєнних умовах патріотичне виховання є невід’ємною складовою.
– Якщо громадяни не сприйматимуть державу та її незалежність як особисту цінність, відсутність цього усвідомлення ставить під загрозу існування країни.
– Враховуючи постійні претензії Росії на територію України, оборона можлива лише завдяки вихованню поколінь, свідомих своєї ролі та відповідальності. Інакше країна ризикує зникнути.
Директор Інституту соціології наголосив, що патріотичне виховання — це загальноприйнята практика у багатьох розвинених країнах світу, а не пережиток радянського минулого. «Виховання громадянина — це спеціальний процес, без якого людина не може стати повноцінним членом суспільства», — пояснив він. При цьому соціолог резюмував, що українському суспільству варто перейняти досвід Ізраїлю. Він описав цю країну як приклад виживання у ворожому оточенні без втрати оптимізму:
– В Ізраїлі відсутня масова депресія, незважаючи на постійну загрозу війни.
– Рівень життя там перевищує європейські стандарти.
– Цей життєвий дух дуже важливий для України.
Паралельно вчений прогнозує, що після завершення війни українське суспільство зіштовхнеться з потребою залучення іноземних працівників на українські робочі місця, а також їх адаптації без опору з боку населення. За його словами, процес виглядатиме так:
1. Частина іноземців тимчасово попрацює і повернеться додому.
2. Інші приживуться в Україні та стануть її частиною.
Він підкреслює, що така практика є цілком нормальним явищем у сучасному глобалізованому світі, а українці повинні звикати до поліетнічності замість моноетнічного середовища, яке сформувалося внаслідок тривалої історії серед східнослов’янських народів.
На завершення варто зазначити, що опитування свідчать — віра в Збройні Сили України залишається ключовим чинником, який допомагає більшості громадян зберігати стійкість і оптимізм під час війни.
Читайте також: Уряд затвердив порядок проведення початкової загальновійськової підготовки.
