Палата представників США 16 вересня ухвалила великий санкційний пакет проти Росії. Під нього підпадають нафтова і газова галузі, оборонні підприємства та так званий тіньовий флот. Документ підтримали 262 конгресмени, проти висловилися 159, причому до республіканців приєдналися 58 демократів. Сенат схвалив цей текст раніше, тож далі його чекає стіл Дональда Трампа.
Повна назва звучить громіздко: Lindsey O. Graham Sanctioning Russia and Iran Act of 2026. В американській пресі прижилася коротша — санкційний законопроєкт Грема. Автори будували його навколо однієї логіки: тиснути не лише на саму Росію, а й на посередницькі схеми, завдяки яким Москва досі продає енергоносії попри діючі обмеження.
Мита проти покупців російської нафти
Право підняти тариф до 100 відсотків
Найгучніша норма документа стосується імпортерів. Президент США отримує повноваження вводити мита у розмірі до 100 відсотків проти найбільших покупців російської нафти й газу. Прямо в тексті країни не перелічені, але адресати очевидні: Китай та Індія роками залишаються основними споживачами російської сировини і паралельно тримають величезний товарний експорт до Сполучених Штатів.
Механізм працює на подорожчання самої торгівлі з Росією. Держава, яка бере дешеву російську нафту, ризикує заплатити за це на американському ринку, куди відвантажує власну продукцію. Для великих експортерів така арифметика може виявитися невигідною навіть за умови знижки від Москви.
Рішення залишається за Білим домом
Автоматичного запуску мит закон не передбачає. Президент сам визначає, проти кого застосовувати обмеження, в якому обсязі та кому надати виняток. Саме ця конструкція і стала предметом суперечок у Конгресі.
Частина демократів голосувала проти, бо побачила в документі передачу адміністрації занадто широких торговельних повноважень без чіткого контролю з боку законодавців. Прихильники закону відповідали, що без свободи маневру санкції втратять переговорну вагу. Компромісу в цій частині так і не знайшли, її просто залишили в первинному вигляді.
Тіньовий флот під окремою статтею
Як працює схема перевезень
Йдеться про мережу танкерів, судноплавних компаній, страховиків і трейдерів-посередників, які возять російську нафту в обхід обмежень. Зазвичай це старі судна з заплутаною історією власності: вони змінюють прапор, перереєстровуються на компанії з кількох юрисдикцій, перевантажують вантаж у морі. Такі ланцюжки дозволяють російській нафті доходити до кінцевого покупця без прямої прив’язки до постачальника.
Кого можуть внести до списків
Новий закон розширює перелік потенційних цілей. Під обмеження здатні потрапити:
- компанії та фізичні особи, які допомагають обходити санкції;
- структури, пов’язані з російським енергетичним сектором;
- учасники схем перевезення і перепродажу нафти;
- судна та оператори тіньового флоту;
- окремі підприємства російського ОПК.
Заборона заходити в американські порти чи працювати з банками США — не найбільша проблема для таких операторів. Значно дошкульніше вдарять труднощі зі страхуванням суден, закриті кореспондентські рахунки та небажання покупців зв’язуватися з фігурантами списків. Кожен такий бар’єр підвищує фрахтову ставку й урізає маржу, яка й так тримається на знижці до ринкової ціни.
Чому закон назвали на честь Ліндсі Грема
Ідея документа старша за саме голосування на кілька років. Республіканський сенатор Ліндсі Грем послідовно просував думку, що санкції проти російського експорту працюватимуть лише тоді, коли ціну заплатять і покупці. Разом із ним над текстом працював демократ Річард Блументаль, і ця пара авторів забезпечила ініціативі двопартійну підтримку, рідкісну для Конгресу останніх скликань.
Після смерті Грема в липні 2026 року законопроєкт назвали його ім’ям. У Сенаті результат вийшов показовим: 86 голосів «за» проти 11 «проти». У нижній палаті дискусія була гострішою через питання президентських повноважень, але підсумкові 262 проти 159 усе одно дали впевнену перевагу.
Іранська частина пакета
Назва документа згадує не тільки Росію. Значний блок норм присвячений Ірану: закон продовжує дію окремих американських обмежень і додає нові інструменти проти тегеранських схем обходу санкцій. Об’єднання двох напрямів в одному тексті полегшило проходження через Конгрес, бо іранська складова традиційно збирає ширшу підтримку.
Для Києва пріоритетною залишається саме російська частина. Українська сторона давно наполягає, що обмеження мають бити по валютній виручці від нафти й газу, а не лише по окремих чиновниках та банках. Володимир Зеленський публічно звертався до американських законодавців із проханням ухвалити пакет до кінця сесії.
Від підпису президента до реального застосування норм
Конгрес свою роботу завершив, документ передають до Білого дому. Підпис президента дасть адміністрації новий набір важелів проти Росії та її торговельних партнерів, але не запустить їх сам по собі.
Ухвалення закону не означає, що вже наступного тижня Китай та Індія отримають стовідсоткові мита. Більшість норм вимагає окремих рішень адміністрації: визначення переліку компаній, оцінки обсягів закупівель, ухвалення актів про застосування або про виняток. Тому питання зараз не стільки в підписі, скільки в готовності Білого дому користуватися отриманими інструментами.
Потенційних напрямів тиску щонайменше чотири: експорт нафти, доступ російських структур до міжнародних розрахунків, обслуговування тіньового флоту та відносини з найбільшими покупцями енергоносіїв. Наскільки далеко адміністрація піде по кожному з них, стане зрозуміло вже з перших виконавчих рішень після підписання.
