Свердловина без насоса — просто дірка в землі. І саме на етапі підбору обладнання власники найчастіше втрачають гроші: беруть модель «з запасом», а через сезон міняють її на іншу.
Чотири цифри, з яких усе починається
Після здачі свердловини бурильники віддають паспорт. У ньому є все потрібне:
- загальна глибина свердловини;
- статичний рівень води у спокої;
- динамічний рівень при відкачуванні;
- дебіт, тобто скільки кубів на годину джерело віддає.
Якщо паспорта немає, рівень заміряють мотузкою з тягарцем, а дебіт визначають дослідно: відкачують відомий об’єм і засікають, за скільки рівень відновиться.
Головне правило: продуктивність насоса має бути меншою за дебіт. Насос, що качає більше, ніж свердловина віддає, вибирає воду насухо і згорає. Тому глибинний насос для свердловини підбирають під реальний приплив, а не під бажаний натиск у душі.
Як рахувати напір
Напір — це не глибина свердловини. Це сума всіх втрат у системі:
- глибина занурення насоса від поверхні;
- підйом до верхньої точки розбору в будинку;
- робочий тиск у системі — зазвичай 20–30 метрів водяного стовпа;
- втрати на тертя в трубі та фітингах, приблизно 10% довжини горизонтальної траси.
Свердловина 40 метрів, будинок за 30 метрів, санвузол на другому поверсі — потреба виходить близько 80 метрів напору. Купувати насос «на 40 метрів» у такій ситуації означає гарантовано не отримати воду нагорі.
Діаметр обсадної труби
Другий обмежувач суто фізичний. Стандарт для приватного сектору — обсадна 110–125 мм, під неї йдуть насоси на 3 або 4 дюйми. У вужчу свердловину чотиридюймовий агрегат не пройде, і перевіряти це треба до оплати.
Відцентровий чи гвинтовий
Гвинтові дешевші й спокійніше переносять пісок, але дають менший розхід і швидше зношують гумовий статор. Логічний вибір для дачі з поливом і літнім душем.
Відцентрові багатоступеневі працюють тихіше, тримають стабільний розхід і живуть довше, але вимагають чистої води. Для будинку постійного проживання беруть саме їх, додаючи фільтр грубого очищення на вводі.
Що потрібно, крім насоса
Насос сам по собі не є системою водопостачання. У комплект обов’язково входять зворотний клапан, гідроакумулятор, реле тиску або блок автоматики із захистом від сухого ходу, страхувальний трос із нержавіючої сталі та кабель із запасом довжини.
Захист від сухого ходу — та позиція, на якій не економлять ніколи. Без неї насос згорає за кілька хвилин, коли рівень у свердловині просяде посеред сухого серпня.
Монтаж траси
Трубу від оголовка до будинку кладуть нижче глибини промерзання — 1,2–1,5 метра для більшості областей. Якщо такої траншеї не зробити, трасу утеплюють і додають гріючий кабель.
Кабель живлення опускають разом із напірною трубою і тросом, стягуючи хомутами кожні півтора метра. З’єднання кабелю роблять лише заводською термоусадковою муфтою: скрутка в ізоляційній стрічці під водою не живе й місяця.
Оголовок беруть герметичний і металевий. Він тримає вагу насоса, не пускає всередину ґрунтові води й сміття. Дешеві пластикові кришки тріскаються під навантаженням у 15 кілограмів.
Помилки, які повторюють щороку
Насос опускають до самого дна — він затягує мул і за сезон стирає робочі колеса. Правильно залишати метр-півтора над забоєм.
Підключають через тонкий подовжувач — просаджують напругу і палять обмотку. Ставлять трубу меншого діаметра, ніж вихідний патрубок, — втрачають напір на рівному місці.
І класика: купують найпотужнішу модель у надії, що зайвим не буде. Зайвим буде — свердловина не віддасть більше, ніж може.
Обслуговування
Раз на рік знімають показники: тиск при закритих кранах, час виходу на робочий режим, споживаний струм. Зростання струму і збільшення часу набору тиску — перші ознаки зносу. Помітити їх за півроку до відмови значно дешевше, ніж міняти насос в аварійному режимі взимку.
Гідроакумулятор і автоматика
Насос піднімає воду, але не тримає тиск — за це відповідає гідроакумулятор із реле. Мембрана всередині бака ділить обʼєм на водяну й повітряну камери: насос стискає повітря, а воно потім виштовхує воду в систему між увімкненнями.
Обʼєм підбирають за кількістю точок розбору: 24 літри для дачі, 50 для будинку на 3–4 особи, 100 і більше для двох санвузлів із поливом. Корисний запас завжди приблизно вдвічі менший за номінал.
Тиск повітря в баку
Виставляють на 0,2 бар нижче нижнього порогу вмикання реле. Перевіряють раз на рік автомобільним манометром при злитій воді. Часті короткі пуски насоса — майже завжди ознака того, що повітря пішло, а мембрана під заміну.
Перед покупкою варто виписати на папір усі чотири цифри зі свердловини і вже з ними порівнювати моделі. Каталоги профільних магазинів, як-от сайт магазину VAKO, дозволяють фільтрувати позиції саме за цими параметрами, а не перебирати сотні карток вручну.
