Правильне найменування воєн має велике значення, оскільки воно формує уявлення про те, хто є винуватцем, а хто постраждалим, зазначають автори видання The Conversation. У своїй статті вони проаналізували, як науковці дискутували навколо вторгнення США в Ірак у 2003 році та Росії в Україну в 2022 році. Результати дослідження виявилися кардинально різними.
1. Переважна більшість дослідників описували конфлікт між Іраком і США як «війну в Іраку», посилаючись лише на одну зі сторін протистояння.
2. Натомість війну в Україні частіше позначають як «війну Росії проти України» або «війну Путіна проти України», що включає взаємодію обох учасників.
З’ясувалося, що термінологія, яку використовують політики, журналісти та експерти у США, радше відображає державні інтереси та політичні амбіції, ніж безпосередньо відповідає фактичним обставинам конфліктів.
Існує кілька способів ідентифікувати воєнні зіткнення, які можна систематизувати за такими ознаками:
– Місце проведення бойових дій,
– Учасники конфлікту,
– Часові рамки,
– Визначальні події чи обставини.
Проте вибір конкретної назви часто не є неупередженим. Зокрема:
– Використання лише географічної ознаки може ненавмисно перекласти відповідальність на державу, де відбуваються військові дії, навіть якщо саме вона не була ініціатором конфлікту.
– Навіть коли в назві згадують обидві сторони, порядок їх згадування має значення і впливає на сприйняття. Наприклад, «філіппіно-американська війна» формує враження, що США лише реагували на дії Філіппін, хоча насправді США прагнули встановити контроль над країною.
Щодо вторгнення Росії до України, науковці та представники медіа подають цю тему по-різному, проте переважна більшість акцентує увагу на Росії та президенті Володимирі Путіні як на агресивних сторонах конфлікту.
Ця тенденція простежується й у інших регіональних протистояннях. Наприклад, описуючи конфлікт на Близькому Сході як «Ізраїль проти ХАМАС», часто не звертають увагу на те, що Ізраїль має значно потужніші війська і здійснює основні руйнування в секторі Гази. За даними видання, саме через це формуються спотворені уявлення про реальний баланс сил.
Євросоюз веде тривалу дипломатичну гру навколо України та адміністрації Трампа, адже перспектива швидкого врегулювання конфлікту втрачає актуальність, повідомляє The New York Times. Європейські керівники спрямовують всі зусилля на те, щоб утримати колишнього американського президента на своєму боці. Стратегія полягає у демонстрації готовності Європи брати на себе важку роботу з підготовки повоєнного майбутнього України, в той час як президент Путін цього робити не здатен.
Цього тижня союзники України загострили критику російського лідера:
– Фрідріх Мерц охарактеризував Путіна як «воєнного злочинця»,
– Еммануель Макрон позначив його як «хижака і людожера» (a predator and an ogre).
Колишній міністр оборони Німеччини Карл-Теодор цу Гуттенберг заявив, що європейські лідери мають на меті послати сигнал Вашингтону про необхідність припинення політики розпливчастих, красивих, але безрезультатних обіцянок.
Паризький саміт було організовано з наміром підкреслити єдність союзників, а також заспокоїти президента України Володимира Зеленського, який розглядає непрості компроміси у ході переговорів. Однак питання жорстких гарантій безпеки залишаються відкритими, зокрема:
– Чи надасть Німеччина безпосередню військову підтримку для підтримання миру в Україні,
– Чи обмежиться лише проведенням навчань, постачанням зброї, а також повітряною та морською допомогою українським збройним силам.
Кай Зауер, посол Фінляндії в Німеччині, у інтерв’ю The New York Times зазначив: «Дії говорять самі за себе. Нині існує широка група друзів України, більша за Європейський союз, яка регулярно збирається і готова взяти на себе зобов’язання щодо забезпечення повоєнного миру». Він також додав, що будь-яка мирна угода потребує:
1. Згоди Росії на припинення вогню з Україною,
2. Підтримки з боку Сполучених Штатів.
Цей текст складає лише частину аналітичного огляду. Для підтримувачів на платформі Patreon також доступний розширений матеріал, у якому розглядаються питання політики Дональда Трампа в порівнянні з адміністрацією Джо Байдена, а також деталі про те, як чеченська мафія чинить тиск на українську громаду у іспанському місті Торрев’єха.
