Уявіть собі, що одного ранку ви заходите до свого банківського рахунку та виявляєте, що все заморожено — картки відхиляються, постійні платежі припинені, а заощадження недоступні. Немає повідомлень про шахрайство, жодних повернених чеків, лише коротке повідомлення: «Ми закриваємо ваш рахунок. Будь ласка, вживайте альтернативних заходів.»
Це далеко не рідкісний кошмар. У різних куточках світу дедалі більша кількість людей і підприємств зазнають «де-бенкінгу» — позбавлення базових банківських послуг.
У фінансовій сфері таку практику називають «де-ризикуванням» — коли банки розривають зв’язки з клієнтами або навіть цілими секторами, аби уникнути регуляторних чи репутаційних ризиків.
Незважаючи на те, що цей процес часто виглядає як вузькоспеціалізована проблема дотримання правил, насправді він лежить на перетині запобігання фінансовим злочинам, політичних прав, торговельних потоків та повсякденного доступу до грошей. Водночас Великобританія, США та ЄС демонструють суттєво відмінні підходи до цієї проблеми.
—
### США: Чи пов’язано з «пробудженим капіталізмом»?
На початку цього місяця президент США Дональд Трамп підписав виконавчий указ, спрямований на запобігання відмові банків у наданні послуг на основі політичних або релігійних переконань. Цей указ забороняє використання причини «репутаційного ризику» для закриття рахунків і зобов’язує регуляторів ретельно перевірити практики банків протягом 180 днів.
Підтримуючі вважають, що це рішення захищає свободу політичного висловлювання і перешкоджає дискримінації консерваторів, які стверджують, що саме вони зазнали непропорційного тиску.
Опоненти натомість попереджають, що це може змусити банки обслуговувати клієнтів, які беруть участь у діяльності, що становить реальну загрозу фінансовим злочинам або безпеці.
Як і в багатьох питаннях, що його хвилюють, тема де-бенкінгу в США отримала розголос завдяки особистому досвіду Трампа. Він неодноразово звинувачував JPMorgan Chase та Bank of America у відмові від його бізнесу після першого терміну президентства через свої та прихильників консервативні погляди.
Він стверджує, що JPMorgan надав йому 20 днів на закриття рахунку, а Bank of America відмовив у великому депозиті, хоча обидва банки заперечують, що діяли з політичних мотивів.
Ще одним резонансним випадком став Національна рада за релігійну свободу (National Council for Religious Freedom, NCRF), створена у 2022 році організація, яка відкрито підтримує політиків, що поєднують політику з релігією та голосують проти законопроектів на кшталт Equality Act, який забороняє дискримінацію на підставі статі, гендерної ідентичності чи сексуальної орієнтації, оскільки, на їх думку, цей закон обмежує релігійні свободи.
Групи такого типу, особливо якщо вони швидко набирають національного значення і починають зберігати великі суми на рахунках без належної прозорості щодо походження коштів чи донорів, можуть автоматично викликати у банків занепокоєння щодо дотримання норм протидії відмиванню грошей та підлягають посиленому моніторингу.
Отже, коли рахунки NCRF у JPMorgan Chase були призупинені, вірогідно, це було не через політичні чи релігійні переконання клієнтів. Банки, як прибуткові інституції, прагнуть обслуговувати широке, але надійне коло клієнтів — привертати політичну увагу до своєї діяльності є для них справжнім кошмаром, особливо для таких гігантів, як JPMorgan Chase.
У листі від банку було зазначено, що закриття рахунків зумовлене неповною документацією для відповідності вимогам, а не політичними чи релігійними причинами.
Проте NCRF використала це рішення, щоб засудити «пробуджений капіталізм» та розгорнути національну кампанію у США з вимогою обмежити підстави для закриття рахунків, зокрема прибрати «репутаційний ризик», і зосередитися виключно на кількісно вимірюваних ризиках, таких як кредитні, операційні чи комплаєнсні проблеми.
Новий виконавчий указ створює неабиякі виклики для банкірів. Фактично кредиторам доведеться переглянути тисячі випадків попередніх закриттів рахунків, детальніше документувати свої рішення та, можливо, навіть відновлювати клієнтів, яких раніше відключили від послуг.
—
### Великобританія: Нігел Фараж, Coutts та громадське обурення
У Великобританії дискусію значно активізував скандал 2023 року, пов’язаний з Нігелом Фаражем та банком Coutts. Закриття рахунку відомого прихильника Brexit стало відомим після оприлюднення внутрішніх документів, у яких було зафіксовано, що політичні погляди впливали на прийняття цього рішення. Цей випадок привернув широку громадську увагу та змусив уряд обіцяти посилити прозорість банківських процедур.
З точки зору дотримання вимог та комерційної доцільності, рішення Coutts могло бути цілком обґрунтованим. Статус Фаража як політика класифікує його як Публічно Впливову Особу (Politically Exposed Person, PEP) відповідно до правил боротьби з відмиванням грошей.
Британські банки зобов’язані застосовувати підвищену перевірку таких осіб, що включає:
– Ґрунтовну оцінку джерел майна,
– Посилений моніторинг операцій,
– Постійне переоцінювання потенційних зв’язків із корупцією чи фінансовими злочинами.
Це не означає, що Фараж порушував закон, але такий рахунок потребує більше ресурсів і несе більший регуляторний тягар. Для приватного банку, орієнтованого на конфіденційні та низькоризикові відносини, це може вплинути на баланс між витратами та вигодами.
За тодішніми даними, рахунок Фаража також не відповідав мінімальним фінансовим вимогам Coutts для певних послуг. Коли клієнт не підтримує поріг прибутковості, але вимагає високого рівня нагляду та пов’язаний із репутаційною чутливістю, банк має вагомі стимули розірвати такі відносини.
У цьому контексті вибір Coutts виглядає скоріше як стратегічне узгодження клієнтської бази з апетитом щодо ризиків і комерційною політикою банку, аніж політична зачистка.
Однак саме емоції, викликані цією історією, визначили тон дискусії щодо де-ризикування й де-бенкінгу у Великобританії.
У 2024 році кількість скарг до Служби фінансового омбудсмена щодо закриття рахунків зросла на 44%, до майже 3900, при цьому більша частина з них була задоволена на користь споживачів. Тим часом у 2023 році було закрито понад 140 000 бізнес-рахунків, що викликає занепокоєння, особливо у малих підприємств та неприбуткових організацій.
Відтоді британські банки зобов’язані надавати клієнтам не менш ніж 90 днів попередження перед закриттям рахунку та детальніше пояснювати причини припинення обслуговування. Дискусія досі зосереджена переважно на резонансних політично чутливих випадках, а не на ширших економічних і торговельних наслідках де-ризикування.
—
### Європейський Союз: Спокійно, технічно і на високій ставці
У Брюсселі питання де-ризикування розглядається як давня, здебільшого технічна проблема політики. Роки роботи інституцій ЄС спрямовані на баланс між фінансовою інклюзією та суворим дотриманням правил боротьби з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму (AML/CFT).
Європейська банківська федерація (European Banking Federation, EBF) зазначає, що банки-члени часто опиняються у складній ситуації:
– с однієї сторони, повинні суворо виконувати вимоги AML/CFT, припиняючи стосунки з найризикованішими клієнтами,
– з іншої — гарантувати доступ до базових банківських послуг для легітимних клієнтів.
У результаті, рішення про де-ризикування мають залишатися пропорційними та базуватися на конкретних ризиках, а не представляти собою безрозбірливі заборони стосовно цілих країн чи категорій клієнтів.
В ЄС більшість банків практикують індивідуальний, поодинокий підхід до де-ризикування, особливо уважно реагуючи на так звані «червоні прапорці», наприклад:
1. Неверифіковану особистість клієнта через відсутність надійного урядового документа,
2. Транзакції, у яких неможливо з упевненістю підтвердити справжню особу або компанію,
3. Відсутність чіткої інформації про кінцевого бенефіціарного власника.
Для банків-членів це питання балансування: чи можна зменшити ризики настільки, щоб відповідати регуляторним вимогам і водночас захистити свою репутацію, і чи не перевищує вартість управління цими ризиками потенційний прибуток від рахунку.
Як підкреслює EBF, у Європейському Союзі де-ризикування все більше визнається важливим питанням для споживачів. Проте це не нове занепокоєння, і воно не повністю збігається з пріоритетами адміністрації Трампа.
Упродовж багатьох років саме інституції ЄС, у першу чергу Європейське банківське управління (European Banking Authority), видавали рекомендації, спрямовані на захист фінансової інклюзії та забезпечення того, щоб легітимні клієнти не зазнавали необґрунтуваної дискримінації у доступі до банківських послуг.
