Людмила Кіченок залишилася єдиною тенісисткою, що представляє Україну на Вімблдонському турнірі. Після виходу нашої досвідченої парної спортсменки до третього кола британського мейджору, вона з радістю поспілкувалася з українськими журналістами. Розмова стосувалася не лише спортивних моментів, а й торкнулася теми фінансів. Проте спершу варто зосередитися на спорті.
— Візуально здалося, що ваша перемога пройшла легко. Чи справді це так?
— Перший сет не можна було назвати легким, але згодом наша гра пішла значно краще. Натомість, у суперниць почалися труднощі, що дало нам можливість домінувати.
— Зараз ви є останньою тенісисткою, яка представляє Україну на цьому турнірі. Чи відчуваєте якусь додаткову відповідальність?
— Можливо, але намагаюся не брати на себе зайвий тягар. Шкода, що наші інші спортсменки припинили боротьбу, я дуже переживала за них.
— Чи відвідували ви поєдинки українських тенісисток, зокрема свої сестри?
— Ні, на жаль, не було часу, а на трибунах завжди дуже багато глядачів, тож потрапити туди не вдалося.
— Ваші наступні суперниці – Тімеа Бабош та Луїза Стефані – теж мають великий досвід у парних змаганнях. Ви вже зустрічалися з ними минулого сезону в Бад-Гомбурзі. Чи знаєте, як найкраще протистояти їм?
— Так, ми вже грали проти них, однак якщо вони мають хороший день, можуть демонструвати бездоганний теніс. Тому ми налаштовуємося ретельно, готуємо тактику. Матч запланований на понеділок, що дає нам час на підготовку.
— Незабаром у вас буде день народження (20 липня). Чи визначилися вже, де плануєте святкувати?
— Чесно кажучи, ще ні. Напевно, святкуватиму в Братиславі, де готуватимусь до американської серії змагань.
— Чи будете святкувати разом із сестрою?
— Можливо, але вона має у планах участь у турнірах у Гамбурзі та Празі. Минулого року ми відзначали разом.
— Це вже ваш 18-й офіційний сезон у дорослому тенісі. Чи плануєте продовжити кар’єру до круглого ювілею – 20 сезонів?
— Ні, у мене немає такого конкретного плану, я гратиму стільки, скільки матиму змогу.
— Чи слідкуєте ви за статистикою своїх матчів – скільки виграшів та поразок?
— Ні, я зовсім не відстежую ці дані.
— Коли востаннє ви побували у рідному Дніпрі? Чи залишилися там рідні?
— Востаннє я була там ще до повномасштабного вторгнення, приблизно рік тому. Там проживають дядько з родиною, брат батька, а сам батько мешкає у Києві.
— Які у вас плани після Вімблдону?
— Збираюся трохи відпочити, а потім планую виступати на турнірах у Монреалі та Цинциннаті.
— Один із тренерів зазначав, що їм на Вімблдоні дають лише 40 фунтів на день, і цих коштів не вистачає, тоді як спортсмени отримують до 80. Як щодо вашого чоловіка і тренера? Чи достатньо йому фінансової підтримки?
— Мені здається, мені на день надають приблизно 109–110 фунтів, а тренерам справді платять 40. Стас (Хмарський, чоловік Людмили) каже, що йому цих грошей не вистачає. Він навіть жартує, просить, щоб я скинула йому фотокопію своєї акредитації (сміється).
— Наскільки я знаю, тут виплачують гроші на проживання. Ви живете в готелі?
— Так, виплачують, але ми проживаємо в орендованій квартирі. Я завжди намагаюся жити не в готелі, оскільки серед тенісистів цілий тиждень зустрічаються одні й ті ж люди, і мені хочеться уникнути щоденних однакових зустрічей на сніданках. 18-й сезон дається взнаки (усміхається). Тому проживання окремо — це для мене зручніше.
— Вам лише надають гроші, чи й пропонують апартаменти?
— Зазвичай на великих турнірах існує офіційний готель. На Великому Шоломі можна обирати – жити або в готелі, або отримувати гроші. До речі, британці з початку війни надають українським тенісистам удвічі більшу підтримку, ніж іншим.
— Можете, будь ласка, розкрити, куди ви інвестували свої призові за 18 років кар’єри?
— Поки що ніяк не інвестувала. Ми орендуємо квартиру у Братиславі. На цей час я вивчаю можливі напрямки для інвестицій.
Це інтерв’ю розкриває не лише спортивні плани та амбіції Людмили Кіченок, а й її щоденне життя, ставлення до фінансових питань та підготовку до майбутніх викликів на тенісних кортах.
