Вчителі на передовій: як директор і вчителька фізкультури Київського ліцею стали захисниками міста
Коли почалася повномасштабна війна, директор столичного ліцею Андрій Сірий і вчителька фізичної культури Олена Гиренко прийняли непросте рішення — залишити звичну роль педагога і долучитися до захисту Києва. Без військового досвіду, але з твердим бажанням допомогти, вони стали частиною Добровольчого формування #42, а згодом — вогневої групи ППО. Для них обов’язок — це не вибір між школою і фронтом, це одна суцільна місія: захищати країну та виховувати її майбутнє покоління.
Рішучість пані Олени: від спортзалу до вогневої групи
Якщо спочатку Олена Гиренко хотіла одразу звернутися до військкомату, їй відмовили через вік. Проте це не зламало її дух — вона приєдналася до добровольців, адже була готова внести свій внесок.
- Професійна спортсменка з багаторічним досвідом;
- Володіння автомобілем понад 30 років;
- Початково виконувала обов’язки водія під час бойових завдань.
Зараз пані Олена вже входить до бойових чергувань у складі вогневої групи протиповітряної оборони (ППО), здійснюючи захист не лише словами, а й діями.
Життя між школою і бойовим чергуванням
“Я ходжу на чергування раз чи два на тиждень, зазвичай на добу. Учням не ділюся досвідом служби, але, думаю, вони й так знають — я з 2022 року в добровольчому формуванні. Захищаю дітей, дім і Батьківщину,” — розповідає Олена.
Андрій Сірий: директор і воїн у двох обличчях
Для Андрія шлях до служби почався з бажання охороняти столицю. Він увійшов до Добровольчого формування, а згодом став частиною мобільної вогневої групи ППО, забезпечуючи безпеку міста з тилу, адже фронт для нього поки закритий.
“Для мене це можливість охороняти не лише Київ, а й мирних жителів, людей, які живуть тут. Хоч ми не на передовій, ми робимо свій внесок у оборону країни,” — пояснює він.
Про складнощі служби і шкільне життя
Незважаючи на численні виклики, Андрій не розкриває багато деталей через специфіку завдань та безпеку. За час чергування він і його група постійно готові реагувати на повітряні загрози, вичікуючи момент, коли може з’явитися ціль, щоб зупинити ворога.
Паралельно його ліцей став пунктом незламності, де учні, працівники та мешканці можуть сховатися під час повітряних тривог. Директор відповідає не лише за навчальний процес, а й за безпеку всіх присутніх під час небезпеки.
Обов’язок, який об’єднує
І для Андрія, і для Олени служба не відірвала їх від роботи з дітьми — навпаки, ці дві ролі переплітаються і взаємодоповнюють одна одну. Вони щодня живуть на перетині відповідальності за освітній процес і захист рідного міста.
- Вдень — викладачі, наставники, педагоги;
- Вночі та під час тривог — оборонці столиці;
- Завдяки цьому служать на двох фронтах — заради майбутнього України.
Війна змінила їхні будні, але не витерла головну цінність — відповідальність за тих, хто поруч. Вони продовжують робити все, щоб зберегти майбутнє нашої країни, щодня доводячи, що сила духу і любов до рідної землі — найкращі засоби оборони.
Авторка: Вікторія Шевченко, Київ
Фото: Мар’янна Котик
