Нещодавно один мій знайомий надіслав мені посилання на пісню, присвячену футбольному клубу “Чорноморець”. «Ось це справжнє, а не якийсь там офіційний клубний гімн із рядками про “міцне братерство м’яча”», – сказав він, і був абсолютно правий. Слухаючи цю пісню на фоні потужного відеоряду з колишніх перемог і здобутків клубу, очі самі наповнилися слізьми.
Звісно, у цій пісні не обійшлося без рядків: «Коли “Вердер” упав – ось це був тріумф!» Саме 18 вересня минає 40 років з того визначного моменту. Для більшості ця дата пройде непоміченою. Можливо, хтось навіть запитає: «Що тут такого? Здобули перемогу над міцним європейським клубом і вийшли в 1/16 фіналу – дрібниця». Відповідаю.
Це була найвидатніша перемога у всій історії «Чорноморця», що стала початком феноменального і сенсаційного досягнення. Саме тому в Одесі завжди із особливим трепетом і гордістю згадують про неї, коли виникає слушна нагода. А такої нагоди, погодьтеся, достатньо.
Більше того, у кожного з нас свій власний «Вердер», свої унікальні спогади. Дозвольте мені поділитися своїми.
Відповісти на улюблене питання деяких журналістів – «Що ви відчували в той момент?» – неможливо. Цього не передати словами, це треба було пережити. І я завдячую тому неповторному дню, що відбувався 18 вересня в Одесі і 2 жовтня у Бремені — 40 років тому.
Дехто, особливо шанувальники «Динамо» чи «Шахтаря», може поблажливо знизати плечима: «Ну й що з того? Один раз над людьми з Німеччини перемогли, та ще й усього 1/16 фіналу досягли. Особливої події нема». Та таких думок не варто брати до уваги.
Дозвольте пояснити, що саме означала ця перемога над «Вердером» для Одеси — і тоді, і зараз, після чотирьох десятиліть.
—
«Чорноморець» – футбольний клуб Чорноморського пароплавства, що існував із 1958 по 1994 роки, – це моє велике кохання і біль. Загалом у офіційних змаганнях команди нашого міста беруть участь понад сто років.
Яким же було наше найбільш вагоме досягнення за всю цю історію? Без сумніву, «бронза» чемпіонату 1974 року.
У тому сезоні «Чорноморець» поступився лише двом грандам, уособленим київським «Динамо» та московським «Спартаком», і залишив позаду величезну кількість команд із усієї території СРСР.
Для Одеси це стало просто неймовірною подією, особливо враховуючи, що в той час дві третини команд вищої ліги представляли столичні міста. Іншими міськими клубами, окрім Ленінграда, були українські колективи.
Провінційні клуби, такі як «Чорноморець», досягали успіху дуже рідко, тож це було справжнім проривом. Головним архітектором історичного успіху заслужено вважають Ахмеда Алескерова.
Отримані медалі чемпіонату відкрили команді двері для виступів у міжнародних турнірах. Уже наступного року одесити вразили ще більше, ледве не вилетівши з Кубка УЄФА римський «Лаціо».
– На домашньому стадіоні «Чорноморець» здобув перемогу;
– На виїзді пропустили єдиний гол у передостанню хвилину ігрового часу з пенальті;
– У додатковий час відчули втому та поступилися.
Ця домашня перемога увійшла до історії, тоді як загальна гра забувалася. За словами очевидців, команда «Чорноморця» у Римі весь матч грала оборонно, тоді як «Лаціо» було командою середнього рівня, що ледь не вилетіла з Серії А.
Наступну можливість проявити себе в єврокубках одеситам довелося чекати десять років.
—
Якщо говорити про мої регулярні походи на стадіон, вони збіглися з епохою Віктора Прокопенка — одного з найкращих часів в історії клубу.
У 1980-х роках команда здобула повагу далеко за межами міста, хоча й не здобула нагород. Її гра викликала захоплення й симпатії любителів футболу.
У 1984 році «моряки» могли повторити успіх попереднього десятиліття, але через сумнівні рішення арбітра у матчі з «Дніпром» втратили шанс на «бронзу» чемпіонату.
Ця команда продемонструвала високу майстерність, забравши у трьох призерів 75% можливих очок.
Прикро, що доля «Чорноморця» у цей час була суперечливою: ключові гравці роз’їхались, а результати в чемпіонаті розчаровували, хоча потенціал команди був великим.
Однак доля непередбачувана і водночас справедлива. Саме через дискваліфікацію англійських клубів після трагедії на стадіоні «Ейзель» одеський клуб отримав шанс виступити в єврокубках.
– «Ліверпульські побратими допомогли Одесі» — казали з чорним гумором;
– Але насправді це було поверненням боргу команді, яка прагнула виходу в європейський футбол.
1985 рік обіцяв великі здобутки, але виявився роком розчарувань.
—
Отже, осінь «Чорноморця» в європейських турнірах розпочалася саме з «Вердера» – одного з лідерів Бундесліги.
Це був час, коли Гаррі Лінекер висловив крилату фразу: «У футбол грають 22 людини, а перемагають німці». Виклик на рівень Бундесліги — справжній тест.
Перед матчем у Бремен «Вердер» виглядав дуже впевнено: футболісти спокійно розминалися, впевнені у своїй перевазі. Наші ж, на їхньому фоні, здаваліся скромними, але зібраними.
Ніколи раніше я не бачив, щоб Парк Шевченка був так оточений військовими вантажівками, а людей пускали на стадіон із таким контролем і обходили всілякі перевірки. Але одесити показали свою винахідливість – завдяки сміливості і винахідливості сумлінних фанатів вдалося пройти скрізь.
Мені особисто пощастило, оскільки, будучи володарем абонементу на першу трибуну з доплатою, я дивився гру комфортно.
Що ж відбувалося на полі?
– Мандраж відчувався серед вболівальників, проте футболісти «Чорноморця» швидко увійшли у гру;
– На 13-й хвилині після блискавичної «каруселі» у штрафному майданчику гостей Юрченко забив гол;
– Через півгодини «моряки» провели стрімку контратаку, яка завершилась пасом Морозова на Щербакова, що забив другий м’яч.
Цей перший тайм був найкращим у історії команди, особливо з огляду на вагомість матчу і статус суперника.
На трибунах панувала ейфорія — мить найвищого щастя.
Однак у другому таймі гостей вдалося скоротити відставання далекорухомим ударом Майєра.
Гра продовжувалась на зустрічних курсах, але рахунок не змінився.
—
Ця домашня перемога була надважливою. Вона моделювала прагнення і жагу одеситів. Після матчу я миттєво помчав через місто, щоб встигнути подивитися за телевізором інші матчі наших команд.
Розраховувати на транспорт було марно: із стадіону виходило майже 40 тисяч уболівальників.
Вдалося навіть побачити фрагменти гри «Чорноморця» в записі, хоча транслювали другу половину, яка завершилась поразкою.
Того ж вечора Бєланов у складі «Динамо» починав шлях до Кубка володарів кубків в Утрехті.
Усі щиро раділи домашній перемозі, але розуміли, що на виїзді буде надзвичайно складно.
—
Наступний матч у Бремені приніс сенсаційні 3:2 на користь «Чорноморця» і важливий прохід до наступного раунду.
У подальшому команда поступилася у Мадриді (1:2) і зіграла внічию вдома (0:0), завершивши єврокубковий похід.
Варто додати кілька фактів:
1. Прохід було здійснено через поразку від майбутнього володаря Кубка УЄФА – мадридського «Реала»;
2. «Реал» того сезону «розносив» своїх суперників з розгромним рахунком у півфіналі;
3. «Вердер» ж поступився титулом лише за додатковими показниками «Баварії».
У той же час «Чорноморець» знову опинився на межі вильоту до першої ліги.
—
Знайдіть, будь ласка, подібний феномен у вітчизняній футбольній історії. Особисто я його не пам’ятаю.
Як відданий уболівальник тієї команди, хочу щиро подякувати всім, хто подарував нам це маленьке диво, яке залишилося з нами на все життя.
