Франція та Велика Британія розірвали міграційну угоду: що це означає для біженців і політики
Франція і Великобританія припиняють дію міграційної угоди, що дозволяла британцям повертати мігрантів, які нелегально перетинали Ла-Манш, в обмін на осіб, які офіційно подавали заявки на в’їзд до країни. Ця домовленість, відома як «один заходить — один виходить», була запроваджена влітку 2025 року.
Коротка історія угоди та її мета
Метою угоди було стримати небезпечні нелегальні переправи через Ла-Манш, які викликали політичні резонанси у Великобританії та загострили відносини між Лондоном і Парижем. Спочатку домовленість була укладена на рік, але потім продовжена ще на місяць — до 1 жовтня. Однак після цього вона не отримає подовження.
Причини розірвання домовленості
Французька сторона вирішила припинити угоду, попри прохання британського уряду зберегти її у дії. Одна з головних причин – прагнення Парижа укласти ширший договір щодо депортації з усіма 27 країнами ЄС. Міністр внутрішніх справ Франції Лоран Ньюнес заявив:
- “Чому нам доводиться розв’язувати це питання самотужки?”
- “Франція не повинна залишатись із цим тягарем наодинці.”
- “Краще, щоб це була угода між Євросоюзом та Великою Британією.”
Зі свого боку, британські чиновники висловили бажання продовжити програму, використовуючи уроки пілоту для прискорення процесів повернення нелегальних мігрантів з малих суден.
Ефективність угоди: бачення сторін і експертів
Обидві держави відзначили помітне скорочення кількості нелегальних прохачів притулку, які прибувають до берегів Британії, — на 43% у порівнянні з аналогічним періодом 2025 року. Однак фахівці сумніваються у безпосередньому впливі угоди на це падіння, посилаючись на інші фактори:
- Посилений французький поліцейський контроль на узбережжі.
- Погодні умови, що ускладнюють переправи.
Угода виявилась дорогою та бюрократично складною і ніколи не набула значного масштабу. За даними Міністерства внутрішніх справ Великої Британії, до вересня 1400 осіб повернули до Франції за програмою, що є незначною частиною з понад 41 000 осіб, які прибули до країни на малих човнах у 2025 році.
Суперечливі реакції у Франції
В країні угода викликала суперечки, адже критики звинувачували уряд у надмірній поступливості щодо повернення мігрантів з порушенням документів. Проте угода заслуговує на увагу як дипломатичний успіх, який пом’якшив напруженість після виходу Великобританії з Євросоюзу.
Президент Франції Емманюель Макрон та тодішній прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер підписали угоду під час офіційного візиту Макрона до Лондона. Під час цього візиту була також досягнута домовленість про тимчасове передавання знаменного гобелену Баййо Британському музею.
Що говорять офіційні особи
Лоран Ньюнес наголосив, що головною метою угоди був не просто спад кількості мігрантів, а створення відчуття невизначеності для тих, хто планує подорож. За його словами,:
- “Перетин каналу не гарантує права на проживання у Великій Британії.”
- Інформація Управління Верховного комісара ООН у справах біженців свідчить про те, що угода відлякувала багатьох потенційних мігрантів.
Однак гуманітарні організації сумніваются у реальній ефективності. Вони вказують, що:
- Інформація про угоду погано поширювалася серед таборів мігрантів у північній Франції.
- Майже ніхто з потенційних переселенців не знав про ці домовленості.
Порушення прав людини і критика від активістів
У рамках угоди виникли звинувачення у порушеннях прав людини, пов’язаних із процедурами відбору та ставленням до мігрантів. У грудні 2025 року сім спеціальних доповідачів ООН та незалежний експерт висловили занепокоєння:
- “Недостатня прозорість при відборі осіб для повернення.”
- “Ризик свавілля та дискримінації.”
- Можливі випадки необґрунтованого затримання.
Для легальних претендентів процедура також була дуже складною. Вони були змушені постійно мати при собі телефони для зв’язку з британськими службами протягом трьох місяців після подачі заявки, щоб підтвердити свою доступність для контактів.
Діан Леон, координаторка французької організації «Лікарі світу» у північній Франції, критично оцінила угоду, назвавши її «вкрай несправедливою». Вона додала, що при справжній рівності було би необхідно створити умови для легального подання заяв за цією програмою.
Історія одного з повернутих
Молодий 25-річний Езелдін Адам Ан-Нур, який втік від війни в Дарфурі, потрапив під дію угоди й був повернутий до Франції. Він розповів, що зміг відокремитися від групи мігрантів, які висадились біля Дувра на південному сході Англії, був направлений до центру депортації з важкими умовами, а потім повернувся на вулиці Франції, де наразі живе у невизначеності.
За його словами: “Я не злочинець, я шукач притулку”.
Уряд Великої Британії спростовує обвинувачення в жорстокості, стверджуючи, що піклується про добробут мігрантів.
Марка Лендлера, керівника кореспондентства The Times у Парижі, а також журналістку Сеголен Льо Страдік із Парижа долучилися до збору матеріалів для цього репортажу.
