Олена Костюкович: про Київ, війну та культурні виклики з Італії
Олена Костюкович — відома письменниця і перекладачка, яка вже багато років живе в Італії. Її творчість і діяльність міцно пов’язані з Україною, а проукраїнська позиція на тлі війни посіла ключове місце в її житті. В ексклюзивному інтерв’ю для Znaj.orgвона відверто розповіла про свій шлях, вплив війни, сприйняття України на Заході, а також про своє ставлення до російської культури і літератури.
Життєва дорога та українське коріння
Народжена в Києві, Олена Костюкович відома перш за все своїми перекладами творів Умберто Еко, які познайомили італійського письменника з читачами у всьому російськомовному світі. Вона не лише перекладачка, а й письменниця, культуролог і викладачка. Українські читачі знають її завдяки книгам “Їжа. Італійське щастя” та “Цвінгер”.
Минулої осені письменниця повернулася до України на кілька зустрічей і презентувала книгу “Київ. Фортеця над прірвою” — це особистий, але разом із тим насичений історією портрет міста. В книзі поєдналися спогади родини, літературні алюзії і факти, які показують Київ як унікальний простір, де переплітаються різні епохи, пам’ять, культура та надія.
Проукраїнська позиція ззовні: чому це важливо
З початку війни Олена активно виступає на підтримку України. Вона пояснює це так:
- Впродовж п’ятдесяти років її українська ідентичність була на другому плані, але тепер цей зв’язок повернувся із силою;
- Вона не зустрічала у Європі людей, що негативно ставляться до України, а пафос її позиції спрямований проти агресії та несправедливості;
- Для неї це питання не географії чи національності, а боротьби з режимом, який руйнує життя і права людини.
Письменниця наголошує: її родина завжди розуміла ці виклики, а моральний поділ на ворогів і друзів проходить не за етнічними лініями. Наприклад, її дід Леонід Волинський і його друг Віктор Некрасов були об’єднані любов’ю до Києва й відразою до тоталітаризму.
Чому Італія стала домом
Обираючи шлях вивчення італійської філології, Олена виконала побажання діда, який займався італійським мистецтвом та залишив їй свою бібліотеку. Італія стала для неї не просто країною проживання, а справжнім матеріалом для творчості і натхнення. Вона викладала в університетах, створювала книги і отримала престижну літературну премію Premio Bancarella за книгу про італійську кухню.
Її книги перекладені українською і користуються популярністю в Україні. Олена також займалася культурним діалогом між країнами та сприяла тому, щоб Умберто Еко був впізнаваним і в Україні.
Повернення до України і новий подих творчості
Події Євромайдану 2014 року стали для письменниці потужним потрясінням. Вона слідкувала за подіями вдень і вночі, передавала інформацію італійцям, і саме тоді її душа знову занурилася в атмосферу рідного Києва. Після цього вона приїхала до України, де її донька взяла участь у символічній події – закручувала шурупи в стіну будинку, що нагадує про багатогранну історію родини.
Росія і ставлення до неї після проукраїнської активності
Олена уникнула контактів з Росією через небезпеку і власну позицію. Вона не підтримує спілкування на російськомовних майданчиках і не має російського громадянства. Усе це свідчить про чіткий розрив із тим середовищем, яке підтримує агресію.
Структура книги “Київ. Фортеця над прірвою” та її ідеї
Основою книги стала дитяча гра “класики”, що дала неочікувану структуру:
- Великий план поділу на три теми: рельєф, світло та звуки Києва;
- У межах кожної теми – три історичні періоди: Перша, Друга та Третя світова війна;
- В центрі – особистий досвід і спогади, що переплітаються з історією міста.
Олена наголошує, що “я” присутнє постійно, і це зобов’язання пам’ятати минуле, яке впливає на сьогодення.
Аудиторія і сприйняття книги
Книга створена в першу чергу для європейських читачів – італійців, іспанців, німців, французів. Олена багато виступає в публічних місцях на Заході, розповідаючи про Україну з безпосередньою емоційністю та докладністю. Вона прагне донести читачеві не лише історичні факти, а й моральні, етнічні та культурні нюанси, які часто залишаються невисвітленими за межами України.
Жанр книги: “самоперевірка” як новий літературний формат
Олена Костюкович визначає свій твір як жанр “самоперевірки” — глибокої внутрішньої рефлексії автора, що збирає шматочки особистих і колективних проблем і пропускає їх через себе. Цей жанр знайомий багатьом знаним митцям, які на старших етапах творчості прагнуть мистецькою мовою осмислити життєві та історичні виклики. У цьому ряду можна згадати і “Цибулину пам’яті” Ґюнтера Ґрасса, “Роки” Анні Ерно, “Спадщину” Філіпа Рота та інші знакові твори світової літератури.
Чутливі теми та неоднозначність сприйняття
Письменниця розуміє, що її позиція щодо окремих персонажів, таких як Володимир Зеленський чи Михайло Булгаков, може викликати неоднозначну реакцію в Україні. Вона наголошує:
- Не варто однозначно сприймати ці питання, адже різні аудиторії мають різні контексти та історії;
- В Європі такі дискусії не мають гострих політичних конотацій і часто викликають здивування;
- Вона підкреслює важливість збереження історичної пам’яті, не переписуючи минуле.
Наприклад, ставлення до Булгакова в Україні значно змінилося, а раніше його твори вважали символом опору режиму. Щодо Зеленського — авторка відзначає його роль як символу підтримки України на міжнародній арені в перші роки війни.
Реакція публіки та подорожі з книгою
Презентації в Італії стали своєрідною агітацією на підтримку України. Олена часто зустрічається з непорозуміннями:
- Публіка вражена її закликами підтримувати Україну зброєю;
- Обговорюється питання великої російської культури і складних історичних комплексів;
- Її емоції і щирість викликають живі дискусії та залучення слухачів у дебати.
Попри все, Олена переконується, що кожен зробив для себе висновки і рухається далі у підтримці і розумінні України.
Переклади та ставлення до української мови
Олена висловлює глибоку повагу до колег-перекладачів ігорно ставиться до процесу перекладу, в якому бачить мистецтво і тонкість роботи. Українською її книжки перекладали справжні професіонали, серед яких Володимир Чайковський і Євген Марічев — відомий перекладач творів Марселя Пруста. Співпраця з такими майстрами допомогла зберегти якість і глибину текстів.
Походження пріоритетів у житті
Рішення вивчати саме італійську мову й літературу було впроваджене дідом, який дбав про спадщину і навіть рятував у часи війни мистецтво. Вибір Олени — це не тільки професійний шлях, а й вияв любові до своїх коренів і культурної пам’яті, що палає крізь століття.
Ігор Левенштейн
