З 2 по 16 жовтня Україна відзначає 35-ту річницю Революції на граніті — масштабної студентської акції громадянського непокору, що відбулася в Києві. Ця масова протестна кампанія була спрямована на захист національних інтересів українського народу та заклала основи демократичних форм громадянської боротьби, які базувалися на ідеї ненасильницького спротиву й передбачали високий рівень самоорганізації. Про значення цих подій нагадує Український інститут національної пам’яті.
Жовтневі події 1990 року створили фундаментальні передумови для ухвалення Акта проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року, його підтримки на всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року, а також розпаду Радянського Союзу. Вони чітко засвідчили важливість та ефективність боротьби за демократичні цінності й свободи.
Українська студентська молодь шукала дієві способи, які допомогли б позбутися диктату Комуністичної партії та наблизити момент здобуття незалежності держави. Голодування було визнано оптимальною формою протесту, що, на думку організаторів, давала можливість досягти поставлених цілей. Саме так почалися події, які увійшли в історію як Революція на граніті. Вони стали каталізатором змін, що сприяли відновленню української державності — боротьба за яку тривала протягом усього ХХ століття: від проголошення Української Народної Республіки (УНР), діяльності Організації Українських Націоналістів (ОУН) та Української Повстанської Армії (УПА), шістдесятників і дисидентів до українських Майданів, серед яких першою масштабною акцією протесту стали події жовтня 1990 року на гранітних плитах Києва.
Основною локацією студентської акції протесту стала площа Жовтневої революції, нині—Майдан Незалежності. Тоді вона була облицьована гранітними плитами, що й визначило назву революції. На площі розгорнули наметове містечко і розставили розкладачки для голодуючих. На стрічці, що обмежувала табір, протестувальники розмістили аркуш із написом «Майдан Незалежності».
Незважаючи на відродження національних рухів наприкінці 1980-х років, діяльність комуністичної більшості у Верховній Раді УРСР пригальмовувала демократичні перетворення та досягнення ключової мети — здобуття незалежності. Відповідно до цього, учасники голодування висунули п’ять вимог, з яких було виконано чотири:
1. Відмова від підписання нового Союзного договору в складі СРСР.
2. Прийняття закону, що регламентує проходження строкової військової служби українцями лише на території республіки.
3. Відставка голови Ради Міністрів УРСР Віталія Масола.
4. Утворення тимчасової комісії Верховної Ради УРСР з питань націоналізації майна Комуністичної партії УРСР та Ленінської Комуністичної Спілки Молоді України.
Натомість не були проведені дострокові вибори депутатів Верховної Ради, через що парламент залишався під контролем комуністичної більшості, що значною мірою уповільнило процес демократизації українського суспільства.
Проте курс розвитку УРСР було кардинально змінено. Революція на граніті сформувала нове покоління активістів, які продовжили громадянську та політичну діяльність у незалежній Україні і стали активною рушійною силою наступних впливових подій — Помаранчевої революції та Революції Гідності.
