Сьогодні, 21 жовтня, у Києві біля будівлі Верховної Ради відбулася акція підтримки українських військовополонених. Родини захисників Маріупольського гарнізону та представників інших підрозділів зібралися, щоб висловити солідарність із військовими, які вже понад три роки перебувають у російському ув’язненні.
Кореспонденти Суспільного повідомляють, що серед учасників акції були матері, які з надією очікують на повернення своїх синів. Зокрема, Світлана, матір військовополоненого, продемонструвала плакат із фотографією свого сина: «Це знімок із російських телеграм-каналів, зроблений, коли він ще перебував в Оленівці. Зараз, здається, він у Кизилі. Інакше нічого не відомо. Чекаю і сподіваюся вже четвертий рік».
Антоніна, також мати військовополоненого, уточнила, що її син знаходиться в полоні понад три з половиною роки. Перед полоном йому не вдалося зв’язатися через відсутність зв’язку. Зараз, за її словами, він перебуває у Мордовії. Побратими, які вийшли з ув’язнення, розповідають, що він тримається, намагається зберігати позитивний настрій, проте за цей час захворів.
> «Дуже хочеться перегорнути цю сторінку та повернути його додому, щоб відновити сили і жити разом як сім’я», — наголосила Антоніна.
Оксана, мати бійця полку «Азов», поділилась, що її син не міг зв’язатися з родиною через перебування матері в окупованому районі Харківщини. Відтоді жодних новин від нього не надходило.
> «Ми виходимо на акції, щоб нагадати суспільству, що наші діти досі в полоні, щоб їх не забували та почали повертати назад. Це наш крик душі», — додала вона.
Валентина, мати офіцера, який перебуває у полоні вже 41 місяць, підкреслила, що родини не втрачають надії на звільнення своїх близьких.
> «Ми з нетерпінням чекаємо його повернення. Проводимо акції, звертаємося куди тільки можемо, але поки що безрезультатно. Однак віримо, що настане день, коли він повернеться додому», — зазначила Валентина.
Дочка Валерія Ткаченка, який також перебуває в полоні, розповіла, що батько повідомив про захоплення в полон 18 травня. Їм обіцяли повернення впродовж 3–4 місяців, але вже майже рік немає жодної інформації. Разом із родиною вона докладає максимум зусиль: влаштовує зустрічі, бере участь у акціях і міжнародних заходах, щоб привернути увагу до ситуації військовополонених.
Про активність родин та учасників можна судити також з фотографій акції, яка відбувалася в Києві — учасники тримали плакати із світлинами полонених військових та гаслами, що нагадують про важливість повернення захисників додому.
### Що відомо про обміни полоненими
– 2 жовтня відбувся 69-й обмін між Україною та Росією, під час якого додому повернулися 185 захисників, серед яких військовослужбовці Збройних сил України, Національної гвардії, Державної прикордонної служби. У звільнених були оборонці Маріуполя й нацгвардійці, які перебували в полоні, виконуючи завдання з охорони Чорнобильської АЕС. Більшість із них потрапили в полон у 2022 році. Окрім військових, повернули й 20 цивільних громадян України.
– За даними Головного управління розвідки, від початку повномасштабного вторгнення Росії і до вересня цього року відбулося 68 обмінів, у рамках яких звільнили понад 7 тисяч українських громадян.
– 24 серпня відбувся черговий обмін, за підсумками якого додому повернулися українські військові та вісім цивільних. Координаційний штаб з питань поводження з полоненими повідомив про повернення двох українських журналістів — Дмитра Хилюка та Марка Каліуша.
– 3 серпня президент Володимир Зеленський повідомив про домовленість із російською стороною щодо обміну 1 200 осіб, водночас триває робота над формуванням відповідних списків.
– 14 серпня звільнили 84 громадян України, серед яких були військовослужбовці ЗСУ та цивільні особи. За інформацією Координаційного штабу, повернули 33 військових і 51 цивільного. Наймолодшому із звільнених було 26 років, найстаршому — 74. Він провів у російській в’язниці сім із останніх сімнадцяти років.
– 28 липня президент повідомив, що з початку повномасштабного вторгнення Росії було звільнено 5 857 українців у рамках обмінів, ще понад 550 — поза ними.
Таким чином, акції родин військовополонених супроводжуються постійною увагою до теми звільнення, яка залишається однією з найболючіших для українського суспільства. Родини не тільки виступають із публічними зверненнями, а й беруть участь у різноманітних заходах, щоб нагадати про своїх близьких і домогтися їхнього повернення.
