Лівий захисник футбольного клубу “Кривбас” Анте Бекавац в ексклюзивному інтерв’ю для UA-Football поділився спогадами про свій перехід у криворізьку команду, порівняв рівень Української Прем’єр-ліги із чемпіонатами Хорватії та Боснії і Герцеговини, а також розповів про вплив війни 90-х років на Балканах на його родину.
Анте Бекавац, 23-річний вихованець відомої академії сплітського “Хайдука”, не зміг пробитися до основного складу свого рідного клубу, тому свої перші кроки на професійному рівні робив під час орендних періодів у командах чемпіонату Хорватії. Справжній прорив у його кар’єрі відбувся під час виступів у боснійському клубі “Посуш’є”, звідки він і перейшов до криворізького “Кривбасу”. Також Бекавац має досвід виступів за різні юнацькі збірні Хорватії.
Під час розмови футболіст розповів, як виникло його рішення приєднатися до “Кривбасу”:
– За словами Анте, усе почалося з дзвінка від генерального директора клубу Володимира Баєнка, який запропонував йому цікаві умови співпраці. Вони швидко знайшли спільну мову, і гравець без вагань погодився приїхати до Кривого Рогу.
– Футболіст розглядає цей крок як важливий етап у своїй професійній кар’єрі, оскільки клуб демонструє високі амбіції, які збігаються з його особистими прагненнями. Володимир Баєнко та головний тренер Патрік ван Леувен одразу дали зрозуміти, що зацікавлені в його участі у команді, що викликало в нього впевненість щодо перспектив спільної роботи.
Щодо адаптації у новому колективі, Бекавац відзначає, що:
– Найближчим товаришем став його співвітчизник Ян Юрчец, з яким вони мешкають у одній кімнаті і порозумілися з перших днів. Присутність співвітчизника допомогла йому швидше адаптуватися.
– Загалом атмосфера в команді дружня, а він підтримує спілкування із багатьма гравцями.
Коментуючи поточне турнірне становище “Кривбасу”, який наразі займає п’яту сходинку в чемпіонаті України, футболіст зазначив:
1. Бути у топ-5 приємно, однак він переконаний, що потенціал команди набагато вищий.
2. Клуб має амбіції та чіткий план дій, тому уся команда працює над досягненням ще вищих результатів.
3. Вони налаштовані боротися за більш високі позиції, докладаючи щоденних зусиль.
Серед матчів, які найяскравіше він може виділити, Бекавац назвав зустріч із “Металістом 1925” (перемога 2:0):
– У тому поєдинку він почувався дуже впевнено, старався грати максимально активно і віддаватися грі на повну.
– Шкода, що травма змусила його покинути поле раніше, але цей матч допоміг йому відчути свою силу й націлитися на подальший розвиток.
Що стосується переваги в стилі перемоги, футболіст каже:
– Особисто йому більше імпонує спокійна перемога з рахунком 1:0.
– З позиції лівого захисника, для нього важливо, щоб оборонна лінія надійно виконала свої завдання, і ворота залишалися недоторканими.
Говорячи про стиль гри під керівництвом тренера Патрика ван Леувена, він розповів:
– Тренер акцентує увагу на високій інтенсивності як під час тренувань, так і в матчах.
– Особливу увагу приділяє швидкому прийняттю рішень, тактичному розташуванню на полі та контролю над м’ячем.
– Цей стиль гри є динамічним та атакувальним із постійним пресингом, що в повній мірі відповідає поглядам самого Бекавця.
– Зараз він працює над максимальною реалізацією футбольних ідей наставника на полі.
Стосовно порівняння чемпіонатів, Анте поділився своїми відчуттями:
– Українська Прем’єр-ліга характеризується високим рівнем майстерності — це помітно вже з перших матчів.
– Гра тут відзначається великою інтенсивністю, агресивністю та активним пресингом.
– У порівнянні з чемпіонатом Боснії, в УПЛ складніше через вищий рівень фізичної підготовки гравців та тактичної організації.
– Хоча в Хорватії також є потужні клуби, загальна конкурентність у чемпіонаті України, на його думку, на сьогодні значно вища.
Відповідаючи на запитання про війну в Хорватії на початку 90-х років, яку теж пережив його край, Бекавац розповів:
– Хоча його родина не зазнала безпосередніх руйнувань, тоді було надзвичайно складно.
– Його дідусь служив протягом чотирьох років, і в родині збереглися важкі, часом болісні спогади про ті часи.
– Він підкреслює, що війна завжди залишає глибокі рани.
– Особисто молиться і бажає українському народові якнайшвидшого завершення воєнного конфлікту, миру, стабільності та спокою, адже люди в Україні заслуговують на рівновагу та безпеку.
Таким чином, історія Анте Бекавця демонструє, що шлях до успіху інколи лежить через складні обставини, але завдяки наполегливості та підтримці клубу можливо здобути нові вершини, а особисті переживання футболіста додають глибини його поглядам на сучасні виклики.
