У липні 2024 року Гарет Саутгейт залишив посаду головного тренера збірної Англії після поразки у фіналі чемпіонату Європи 2024 року від збірної Іспанії з рахунком 2:1. Восени того ж року команду готував до матчів Ліги націй Лі Карслі, очільник молодіжної збірної Англії, який виконував обов’язки головного тренера тимчасово. Футбольна асоціація Англії активно шукала нового наставника для «трьох левів». У жовтні під шквалом критики було оголошено ім’я нового тренера, який очолить збірну на чемпіонаті світу: ним став Томас Тухель — німецький фахівець з непростим характером та неоднозначним досвідом роботи.
Більшість прихильників були обурені призначенням іноземного тренера, намагаючись пригадати англійських спеціалістів, здатних не лише вивести збірну до фіналу, а й вибороти трофей. Поки ж фанати шукали відповіді, Тухель уже домовився про контракт і приступив до своїх обов’язків, хоча офіційно його дебют відбувся лише у січні 2025 року. Перший матч під його керівництвом відбувся 23 березня 2025 року проти Албанії в рамках першого туру відбіркового циклу до чемпіонату світу 2026 року.
Незвично стриманий Томас Тухель
У попередніх місцях роботи Томаса Тухеля його звільнення завжди супроводжувалося скандалами: конфлікти з керівництвом, невдоволення трансферами, сварки з футболістами. Психологічна нестабільність тренера знайшла крайній вираз у розлученні з дружиною та відставці з позиції головного тренера «Челсі» у 2022 році. Саме тоді Тухель усвідомив необхідність змін у житті. Восени 2022-го він несподівано вирушив до Індії, де, відійшовши від повсякденної метушні, відмовившись від соціальних мереж, дотримуючись правильного харчування та практикуючи медитації, повернув душевну рівновагу. Повернувшись до Європи, Тухель був помітно іншою людиною.
У березні 2023 року він очолив «Баварію», дотягнувши команду до титулу чемпіонів Німеччини в сезоні 2022/2023. Однак уже влітку почалися труднощі в трансферній політиці, адже тренер не отримав бажаних гравців для перебудови складу. В результаті сезон 2023/2024 не приніс очікуваних здобутків ні «Баварії», ні Тухелю.
Незважаючи на не надто втішні результати, Тухель залишався стриманим після кожного провального матчу: він або опускав кепку донизу, закриваючи очі, або одягав темні окуляри. Такий жест давав зрозуміти, що не слід очікувати гучних скандальних заяв. Відставку, яку оголосили за кілька турів до завершення сезону, тренер сприйняв спокійно.
Аналогічно і в роботі зі збірною Англії Томас Тухель не створює конфліктних ситуацій. У тренера немає тиску від керівництва, немає претензій до трансферної кампанії, адже у збірній немає купівлі-продажу гравців — лише особистий вибір футболістів для реалізації ігрових стратегій. Відповідно, йому складно посваритись із гравцями, які незадоволені його системою.
Експерименти Тухеля приносять результати
Сьогодні варто розглянути склад збірної Англії, з яким Тухель проводить осінні матчі. Футболісти, яких Гарет Саутгейт вважав недоторканними, — Філ Фоден, Джуд Беллінгем, Трент Александер-Арнольд, а також частково Джек Гріліш — у новій схемі не мають пріоритетного статусу. Саутгейт намагався інтегрувати їх у свою систему, але без особливих успіхів.
Тухель, здається, про цих футболістів забув — їх не викликали в збірну у вересні та жовтні. Звичайно, можна підкреслити, що ушкодження стали причиною відсутності деяких гравців. Але твердження самого Тухеля: «наше завдання не зібрати всіх англійських зірок, а створити сильну команду», чітко показує намір тренера знаходити альтернативні варіанти в складі.
- Александер-Арнольд зіграв лише один матч — з Андоррою — і то вийшов на заміну; тренер залишився незадоволеним його діями у захисті.
- Філ Фоден провів два матчі весною і більше не був викликаний до команди.
- Джуд Беллінгем, за словами Тухеля, не готовий через тривале відновлення після травми.
- Кол Палмер теж постійно відсутній через дрібні травми в матчах АПЛ.
Таким чином, Тухель формує команду без колишніх лідерів, що є ризиком, враховуючи обмежений час. Проте цей ризик окупається результатами: за сім проведених матчів — шість перемог і лише одна поразка.
Основні ризики та експерименти Тухеля
-
Відсутність Джуда Беллінгема
Головним завданням Тухеля є завоювання титулу чемпіона світу. Для цього він не боїться експериментувати, зокрема, пропускаючи настільки важливого гравця, як Беллінгем. Причина — дефіцит ігрової практики у півзахисника в клубі. Але рік пройшов, і збірна під керівництвом Тухеля провела два відбіркові матчі проти Андорри (2:0) та Сербії (5:0) без Беллінгема, обидва вигравши. Також 9 жовтня перемогли Уельс (3:0) теж без нього. Тухель особливо підкреслив, що ця команда — найкраща за весь час його роботи з національною командою, а відсутність Беллінгема пройшла майже непоміченою. Якщо напередодні турніру півзахисник не повернеться на піковий рівень у мадридському «Реалі», збірна вирушить до США без нього. -
Пошук заміни Гаррі Кейну
Хоч нападник «Баварії» і залишатиметься ключовою фігурою на ЧС-2026, Тухель вже починає шукати альтернативи. Одним із несподіваних викликів став Маркус Рашфорд, який відроджує свою форму в «Барселоні» після складних років у «Манчестер Юнайтед». На відміну від Саутгейта, який рідко давав Рашфорду ігровий час, Тухель демонструє довіру до форварда, що підтверджується працездатністю і результативністю гравця як у клубі, так і у збірній. -
Відкат до лідерства в колективі
На Євро-2024 збірна Англії виступила слабо, хоча й дісталася до фіналу. Команда демонструвала млявий стиль без характеру і лідерства. Гаррі Кейн був єдиним, хто намагався тягнути команду. Тухель підсумував турнір так: «Команда була під колосальним тиском, проявляла страх і нерозуміння завдань». Лідерства в колективі не було — кожен грав не заради загальної мети. Щоб змінити це, у березні 2025 року Тухель запросив до збірної Джордана Хендерсона, який не грав за збірну 18 місяців. Незважаючи на 35 років, Хендерсон залишається ключовою фігурою, яка разом із Кейном може вивести збірну до тріумфу. Ця пара вважається «суперсилами» «трьох левів», адже Хендерсон – лідер, якого поважає і слухає команда. -
Відсутність класичного опорного хавбека
Деклайн Райс з «Арсеналу» — основний опорник команди Тухеля. Хоч він і грає вище за амплуа «бокс-ту-бокс» у клубі, у збірній він виконує роль півзахисника-«шістки». Оскільки класичного опорного хавбека в Англії поки немає, а Беллінгем хоче виконувати більш атакувальні функції, тренер експериментує, долучаючи молодих футболістів Адама Уортона та Елліота Андерсона. На жаль, Уортон отримав травму і тимчасово недоступний, тоді як Андерсон у парі з Райсом проявляє хорошу гру.
Перші матчі Тухеля у ролі головного тренера не були бездоганними, виникали сумніви щодо успішності перебудови команди та передачі гравцям свого ігрового бачення. Проте після літніх поєдинків Тухель спростив вимоги до команди, визначивши ключові принципи:
- максимально організована оборона;
- пресинг суперника на його половині поля;
- розіграш м’яча з глибини;
- активні ривки;
- швидкість і динамічність.
Міні-результати з вересня по жовтень виявилися вельми втішними для фахівців та вболівальників — збірна заграла набагато цікавіше і згуртовано. Томас Тухель довів, що його методи, ризики та використання нетипових складників у складі виправдовують себе.
Фото – Getty Images/Global Images Ukraine
