Дональд Трамп у приватних розмовах нещодавно висловлював розчарування тим, що його зусилля у дипломатії з метою припинення російсько-українського конфлікту не принесли очікуваного результату, повідомляє The Atlantic з посиланням на свої джерела. Це невдоволення, за словами співрозмовників видання, посилилося на фоні закликів, особливо серед представників Республіканської партії, до посилення тиску на Росію через загрозу нових санкцій, якщо Москва не погодиться сісти за переговорний стіл. Водночас поки що залишається неясним, якою саме буде мирна угода.
Джерела The Atlantic також інформують, що Трамп висловлював критику на адресу Володимира Зеленського та лідерів європейських держав, наголошуючи на надмірності їхніх вимог, які він вважає непродуманими і далекоглядними. На його переконання, для завершення війни Україна муситиме погодитися на втрачені території.
Водночас Трамп уникає загострення участі Сполучених Штатів у конфлікті, оскільки боїться втратити підтримку власного електорату, який налаштований скептично щодо втручання у зовнішні військові конфлікти.
За словами одного з неназваних високопосадовців, “Він просто прагне, щоб війна скінчилася. Для нього майже неважливо, яким чином це станеться”. У той же час видання нагадує, що завершення війни в Україні є однією з передвиборчих обіцянок Дональда Трампа. З середини лютого Вашингтон веде окремі переговори з Москвою та Києвом щодо припинення бойових дій, але поки що суттєвого прогресу не досягнуто.
### Дипломатичний спектакль
Журналісти відзначають, що саміт на Алясці радше виконав символічну функцію, аніж став справжнім кроком до вирішення конфлікту:
– Путін отримав масштабну публічну увагу.
– Європа ж опинилася перед новими викликами й занепокоєннями.
За словами дипломатів, Білий дім після саміту сигналізував про потенційну готовність обговорювати довгострокові питання безпеки України, можливо, навіть запропонувати свої ресурси для цього. Однак у межах адміністрації Трампа існують сили, які прагнуть згорнути такі ініціативи. Ізоляціоністи вважають, що рішення щодо майбутнього України має ухвалювати сама Європа.
Для Путіна гарантії з боку країн НАТО є “червоною лінією”. Він продовжує наполягати, що Росія була змушена розпочати військові дії в рамках захисту від НАТО — твердження, яке Захід категорично відкидає.
### Стратегія швидкого миру з нечітким завершенням
Трамп розглядає мирну угоду як частину власної політичної спадщини і, можливо, шлях до здобуття Нобелівської премії миру, йдеться у публікації. Він не приховує свого нетерпіння та часто посилається на мирні угоди в Африці чи на Кавказі, де нібито виконував роль ключового посередника. Проте дослідники підкреслюють, що Україна — це зовсім інший випадок, не Руанда чи Вірменія.
Переговорні процеси щодо можливої зустрічі Путіна і Зеленського тривають, а як потенційні місця проведення називають Женеву, Анкару, Ер-Ріяд. Однак все частіше звучить думка, що без участі Трампа ці переговори не відбудуться.
Білий дім наразі не готовий надавати жорсткі військові або політичні гарантії Україні, обговорюючи тільки обмін розвідувальними даними та допомогу у протиповітряній обороні.
### «Хлопці, розберіться самі. Це не наша війна»
Роздратування Трампа зростає, і у приватних розмовах він відкрито говорить про відсутність результатів у дипломатичних зусиллях. Він звинувачує в безсиллі адміністрацію Байдена, Зеленського і європейських лідерів, а іноді дає зрозуміти, що готовий “вийти з гри” у разі затягування конфлікту, пише The Atlantic.
Після зустрічі з Путіним на саміті в Алясці Трамп не вимагав від Росії вивести свої війська, натомість переклав відповідальність за мирний процес на самих учасників війни.
Декларація Трампа журналістам звучала так: “Можливо, вони зустрінуться, можливо, ні. Я їм сказав — ви самі маєте розібратися. Це ваше питання, а не наше”.
Ця позиція викликає занепокоєння в Києві, оскільки без активної підтримки Сполучених Штатів шанси на досягнення справедливого мирного вирішення конфлікту різко зменшуються.
Основне питання наразі звучить так: якщо президент США дійсно бажає “закінчити війну за будь-яку ціну”, чи готові Європа й, перш за все, Україна прийняти цю ціну?
### Буферна зона — вартість хиткого миру?
У цей час європейські лідери дедалі активніше продовжують просувати ідею створення буферної зони — 40-кілометрової смуги між російськими та українськими позиціями, де можуть розміститися миротворчі сили.
Для Москви ця ініціатива виявилася несподівано прийнятною. Для Європи ж це радше відчайдушна спроба стримати ескалацію бойових дій, зазначає видання Politico.
Оцінки ініціативи різняться:
– Вона може вимагати від Києва територіальних поступок.
– Наразі Україна не надала офіційної підтримки цій ідеї.
– Сполучені Штати не залучені активно до цих обговорень.
Факт, що європейські чиновники розглядають можливість блокування української території для утвердження крихкого миру, свідчить про відчай союзників по НАТО.
Ексчиновник Пентагону Джим Таунсенд, який відповідав за політику щодо НАТО, коментує: “Вони хапаються за соломинку. Росія не боїться Європи. Якщо хтось вважає, що декілька британських і французьких спостерігачів зможуть стримати Путіна — це помилка”.
Обговорюються масштаби потенційної миротворчої місії — від 4 до 60 тисяч військових, що можуть патрулювати буферну зону. Серед можливих учасників називають Велику Британію та Францію, які вже лобіюють підтримку союзників.
Водночас Польща висловлює побоювання, що участь у такій місії може послабити власний оборонний потенціал. Німеччина й Польща категорично виступають проти введення своїх військ на українську територію. Естонія, незважаючи на обмежені ресурси, уже оголосила про готовність підтримати ініціативу.
Незважаючи на це, більшість союзників розраховують, що основну відповідальність нестиме Україна. При цьому експерти застерігають, що створення буферної зони може збільшити ризик повторного вторгнення в українські населені пункти.
