Термін ультиматуму, висунутого президентом Сполучених Штатів Дональдом Трампом російському лідеру Володимиру Путіну, завершується третього вересня. Ще 14 липня глава Білого дому заявив, що у разі відсутності мирної угоди в Україні протягом 50 днів, він запровадить 100-відсоткові вторинні мита проти торговельних партнерів Росії.
Такий тривалий проміжок часу на виконання ультиматуму викликав подив у багатьох експертів. Хай це й не два десятки років, проте 50 днів вистачить, щоб відбутися могли будь-які зміни, як-то зміни пріоритетів в США, ескалація бойових дій на фронті чи ж рішення Трампа пролонгувати термін ультиматуму.
Незважаючи на ймовірність того, що президент США втілить у життя свої загрози та запровадить жорсткі мита, між оголошенням намірів і їх реалізацією існує суттєва різниця. Виникає питання: як саме Трамп планує втілювати ці заходи в умовах розгорнутої митно-тарифної війни з власними близькими союзниками – членами НАТО і Європейського Союзу? Такий сценарій виглядає абсолютно нелогічним.
Якби існував Трансатлантичний митний союз, втілити такі погрози було б набагато простіше. Однак чи пам’ятаємо ми про плани створення цієї структури? Варто наголосити, що Вашингтон, Брюссель і європейські столиці доклали величезних зусиль для запуску цього амбітного проекту. У 2013 році він був близький до завершення: ключові питання погоджено, лишалися лише формальності. Тоді президентом США був демократ Барак Обама, а відносини між Сполученими Штатами та ЄС перебували на безпрецедентно високому рівні.
Основні положення нової угоди передбачали:
1. Скасування митних тарифів та усунення мит на імпорт і експорт між США та ЄС.
2. Гармонізацію правил і стандартів для товарів і послуг з метою уникнення повторних перевірок і сертифікацій.
3. Ліквідацію надмірних бюрократичних перешкод на кордонах.
4. Розробку спільної торговельної політики для забезпечення єдиного підходу до торгівлі з третіми країнами.
Реалізація Трансатлантичного митного союзу могла б призвести до стрімкого зростання обсягу торгівлі та інвестицій між ЄС і США, зниження цін на ряд товарів, створення мільйонів нових робочих місць. Завдяки цьому, європейські та американські компанії стали б конкурентоспроможнішими на світових ринках, що набуває особливої ваги на тлі зростання економіки Китаю.
Уявімо, як цей масштабний проект надавав би змогу ефективно застосовувати потужні митно-тарифні санкції, зокрема й ті, які анонсував Дональд Трамп проти Росії та її торговельних партнерів.
Проте чому ж проект так і не втілився? Головною причиною стала, здавалося б, дрібниця – один шпигун-перебіжчик, більше відомий як «чинник Сноудена». Низькопоставлений співробітник ЦРУ, який володів доступом до відомостей секретного характеру, своїми діями зруйнував цей міжконтинентальний план. Мотиви цього інформатора – помста, прагнення бути правдоносцем чи матеріальна вигода – залишаються не головним. Факт у тому, що він утік до Гонконгу, а згодом до Москви, забравши з собою великий обсяг конфіденційної інформації, неприємної для Вашингтона.
Отримавши політичний притулок у Росії, Едвард Сноуден почав систематично розкривати цю інформацію. Було встановлено, зокрема, що ЦРУ та інші американські спецслужби вело прослуховування європейських лідерів, зокрема федеральної канцлерки Німеччини Ангели Меркель, яка вела закулісні переговори з Росією. Ішлося про такі проєкти, як «Північний потік – 2» і ряд інших двосторонніх економічних ініціатив.
Розкриття фактів, оприлюднених Сноуденом, спричинило міжнародний скандал колосального масштабу. Незважаючи на те, що розвідувальна діяльність передбачає збір інформації за кордоном, емоції взяли верх над раціональним мисленням. Внаслідок цього амбітний трансатлантичний проект було заморожено.
Існує ймовірність, що за деякий час його б вдалося відновити і довести до логічного завершення, але несподівані події радикально змінили ситуацію. Окупація України Росією, анексія Криму, військова інтервенція на Донбасі – все це перемістило увагу міжнародної спільноти до регіону. Події, як-от збиття рейсу МН-17, мінські перемови, виключення Росії з G-8, стали центральними темами.
Можливо, загострення російсько-українського конфлікту могло б стати каталізатором для згуртування Західного світу та поновлення переговорів щодо Трансатлантичного митного союзу. Утім, на сторічна єдність Заходу була підірвана іншим репутаційним потрясінням.
Референдум у Великій Британії щодо можливого виходу країни з Європейського Союзу (Brexit) несподівано підтвердив перевагу противників членства. Вихід однієї з найпотужніших економік ЄС фактично розірвав наявні домовленості, змусивши починати все спочатку, і доля реалізації проекту стала невизначеною.
Наступним ударом для Трансатлантичного митного союзу став прихід у Білий дім Дональда Трампа. З самого початку він був послідовним критиком ЄС і не бажав навіть розглядати можливість реанімації проекту, що й поставило крапку на його реалізації.
Повертаючись до ультиматуму Трампа Путіну, у Росії загрози президента США прийняли з вираженим скептицизмом, розуміючи, що реальної загрози для неї немає, а внаслідок затримки інвестори позитивно відреагували: рубль зміцнився після попередніх падінь, а фондові ринки демонстрували зростання. Про це писала інформаційна агенція Reuters.
Водночас сенатор-республіканець Ліндсі Грем запевняв, що Трамп у цьому питанні діє дуже рішуче. За словами Грема, якщо Путін і інші зацікавлені запитають, що станеться після 50-денного строку, їм варто звернутися до аятоли. Він також застеріг, що якщо б він був країною, що купує дешеву російську нафту й підтримує військову машину Кремля, то поставився б до слів Трампа серйозно.
Проте Кремль не поспішає приймати погрози американського лідера всерйоз. Водночас у Брюсселі сприймають це більш серйозно. Ще недавно здавалося, що Вашингтон знизив активність у митних війнах і готовий домовлятися про взаємовигідну торгівельну угоду з ЄС, над якою велася робота останніми місяцями. Однак 19 липня Трамп направив лист із загрозою впровадження 30-відсоткових мит із 1 серпня.
Це є сигналом про те, що США відкрито готуються до торговельної війни з Євроунією – своїм найважливішим союзником. Єврокомісар з питань торгівлі Марош Шефчович, який одночасно є головним переговорником із США щодо митної угоди, відзначає, що при такому тарифі буде майже неможливо вести торгівлю у звичайному трансатлантичному режимі.
Якщо справа дійде до загострення торговельного протистояння, Брюсселю залишиться:
– Запровадити відповідні контрзаходи.
– Активно шукати нових, більш передбачуваних торговельних партнерів.
Серед потенційних альтернативних партнерів, за деякими оцінками, може стати Китай, щодо якого Трамп закликає Європейський Союз діяти в унісон. У цьому контексті президент США стоїть перед вибором: виконати свої погрози або ж змінити свою позицію.
