Французький тренер Патрік Муратоглу, який здобув 10 одиночних титулів на турнірах Великого шолома в ролі наставника, поділився своєю думкою щодо причин численних несподіванок на Вімблдоні 2025 року. Один із провідних фахівців у світовому тенісі у своєму Instagram пояснив, чому багато посіяних гравців не витримують конкуренції на трав’яному покритті і вибувають уже на перших етапах британського мейджору.
За словами Муратоглу, основним чинником є надто короткий інтервал між завершенням Ролан Гаррос і початком Вімблдону:
– Тривалість перерви між двома турнірами Великого шолома є вкрай недостатньою.
– Топові тенісисти, що виходять у пізні кола Ролан Гаррос, на старті трав’яного сезону майже не грають, зазвичай тренуючись не більше п’яти днів.
– Після високої фізичної і психологічної витрати, пов’язаної з тривалим грунтовим турніром, необхідний відпочинок і відновлення, адже третій тиждень Ролан Гаррос далий до достатньої тривалості для відновлення.
Ця закономірність суттєво впливає на результати Вімблдону. Значна кількість фаворитів вилітає у ранніх раундах, що викликає численні сенсації. Така ситуація хоч і стала особливо помітною у поточному році, однак не є винятком у спортивній практиці. Інші турніри Великого шолома не демонструють подібної нестабільності, хоча поодинокі зустрічі з несподіваними поразками присутні завжди.
Детальніше Муратоглу зупинився на специфіці переходу зі ґрунтового покриття на трав’яне:
– Тенісисти проводять на трав’яних кортах надто мало часу протягом сезону, що ускладнює освоєння специфіки покриття.
– Те, що грунтовий сезон триває близько двох місяців, а трав’яний — всього три тижні, створює значний дисбаланс.
– Особливості трави кардинально відрізняються від ґрунту: низький відскок м’яча, прискорення ж в момент відскоку, неможливість ковзати, на відміну від піщаного покриття.
– На траві необхідно виконувати значно більше коротких кроків, а подача набуває стратегічного значення.
– Відсутність часу для якісної адаптації дозволяє домінувати лише тим гравцям, чиї природні стилі ігри оптимально підходять до трав’яного покриття.
Окрім технічних аспектів, Муратоглу відзначає і психологічне навантаження:
– Глибокі проходи на турнірах Великого шолома виснажують фізично і морально.
– Після тривалих і емоційно складних матчів необхідно швидко «перезавантажитися» і перемкнутися на новий виклик, що починається практично одразу.
– Відчуття тиску, особливо на мейджорах, змушує спортсменів негайно демонструвати максимум можливостей.
Ще одним фактором, за словами експерта, є непродуманий календар професійного сезону:
1. Рік побудований надто специфічно: один турнір Великого шолома на початку січня і три — у період з червня по серпень, що створює величезне скупчення великої кількості змагань у стислі терміни.
2. Ідеї про перенесення Ролан Гаррос на більш ранній період ускладнюються кліматичними особливостями: травень у Парижі зазвичай холодний і дощовий, що не дозволяє забезпечити належні умови проведення змагань.
3. Можливість змістити Вімблдон також ускладнюється, оскільки це призведе до зсуву US Open, що теж відбувається у несприятливих погодних умовах у вересні.
4. Таким чином, цьогорічні три великих турніри огризаються саме через кліматичні обставини і не підлягають суттєвим змінам.
Підсумовуючи, Патрік Муратоглу зауважує, що календар змагань навряд чи буде реформовано в найближчому майбутньому, і тому регулярні раптові вибуття провідних тенісистів на Вімблдоні у перших раундах залишаться звичною картиною спортивного життя.
