Відомі постаті нашого міста: Султан Сабурович Рахманов
Сьогодні, 6 липня, видатному атлету виповнилося б 75 років. Народився та виріс він в Узбекистані, маючи змішане походження — батько був каракалпаком, а мати — українкою. В дитячому віці Султан отримав травму, через яку одна з його ніг виявилася коротшою за іншу. У сім’ї крім нього також були брати Рустам, Азім, Таїр, Рахім та сестра Зухра.
1966 року, після закінчення 9 класу, разом із батьками він переїхав до Дніпропетровська. Тут Султан Рахманов вступив до фізкультурного технікуму і разом із старшим братом Рустамом почав займатися у спортивних секціях.
Із відкритих джерел відомо, що Султан Рахманов здобув такі вагомі спортивні здобутки:
- Срібна медаль Кубку Зірок Світу (Лас-Вегас, 1978)
- Срібло Кубку Важковаговиків (Токіо, 1979)
- Чемпіон світу 1979 року
- Олімпійське золото на московській Олімпіаді 1980 року, де він показав результат у ривку 195 кг і поштовху 245 кг, сумарно 440 кг, випередивши німця Юргена Хойзера та поляка Тадеуша Рутковського на 30 кг
Султан Рахманов увійшов до Книги рекордів Гіннеса як найсильніша людина планети.
Фото — виступ на Олімпійських іграх 1980 (джерело)
Олімпійське золото легендарного атлета кувалося у Дніпродзержинську…
У знаменитому матеріалі відомого спортивного журналіста та краєзнавця Віктора Куленка (джерело — сайт disk-sport.mis.dp.ua) наводяться спогади Володимира Ніколича, кандидата майстрів спорту з важкої атлетики:
«Отже, тренером Султана Рахманова був Едуард Павлович Бровко. До того часу спортсмен уже був одружений. Для того, щоб забезпечити сім’ю житлом і надати атлету більше часу для тренувань, облспорткомітет запропонував йому переїхати до Дніпродзержинська та влаштуватися на роботу на Дніпровський металургійний завод (в той час у СРСР не існувало професійного спорту, і майже всі спортсмени «числилися» десь офіційно). 1973 року Рахманов отримав квартиру на вулиці Миру, 21 у Дніпродзержинську. Наступного року вступив до Київського фізкультурного інституту. Тренувався за індивідуальною програмою, розробленою на “Дзержинці”, куди Едуард Бровко приїжджав до нього кілька разів на тиждень із Дніпропетровська.
Султан повернувся до обласного центру безпосередньо перед Олімпіадою в Москві 1980 року. Після золотої перемоги німці подарували йому джип із написом на номері “СУЛТАН”».
Фото: Володимир Ніколич і Султан Рахманов (джерело)
Яка причина повернення до Дніпра?
Можливою причиною повернення Султана Рахманова до Дніпропетровська поділився з Віктором Куленком видатний земляк, спортсмен і тренер Олександр Таркін:
«До Дніпропетровська Рахманов переїхав з кількох причин. Ми допомагали йому з будівництвом гаража і чекали на автокран, щоб встановити перекриття. Але кран так і не приїжджав. Тоді Султан звернувся з проханням до директора спортивного клубу “Дзержинка”, який забув про обіцянку. Рахманов у відповідь дуже різко висловився і після цього поїхав.
Також на його переїзд вплинуло негативне ставлення деяких працівників цеху ремонту металургійного обладнання на ДМЗ, де він формально працював. Люди висловлювали невдоволення, що Рахманов отримує зарплату, не приходячи на роботу. Я ходив до цеху та запрошував працівників подивитися, як важко він тренується. Деякі сприйняли це з розумінням, але були й такі, що відкидали мої слова. Султан був гордим чоловіком і таке ставлення його боляче зачепило».
Фото: Олександр Таркін та Султан Рахманов (джерело)
Зв’язок видатного спортсмена з нашим містом виходив за межі спорту
Пригадуємо, що близько 25 років тому між містами Дніпро та Дніпродзержинськ було відкрито автобусний маршрут, що обслуговувався мікроавтобусами (маршрутками). Кінцеві точки розташовувалися поруч із залізничними вокзалами обох міст. Цей маршрут працював на паритетних засадах (50/50) між АТП міста КАТП 042802 (сучасна спеціалізація – вивезення побутових відходів) та перевізником з обласного центру – фірмою «Султан і спортсмени». Саме Султан Рахманов стояв біля витоків цього підприємства, на якому отримали роботу численні колишні спортсмени.
- Логотипи автобусів КАТП прикрашав символ нашого міста — Прометей.
- На транспорті «СіС» (скорочена назва фірми «Султан і спортсмени») були зображені олімпійські кільця.
Маршрут з дещо зміненими параметрами зберігся й до сьогодні, нині відправлення відбувається з залізничного вокзалу в Кам’янському, щоправда, його обслуговують інші підприємства.
P.S. Султан Рахманов помер від серцевого нападу 5 травня 2003 року у Дніпропетровську. Похований на Сурсько-Литовському кладовищі поряд із могилою матері. На пам’ятнику відсутня дата смерті, проте викарбувані дата народження та епітафія: «Хто сказав, що я помер? Я в ваших душах і серцях…»
Ігор Кузьминський
Також читайте:
Цей день в історії Кам’янського/Дніпродзержинська: 2 липня 1996 року, катастрофа трамвая
