У Луцьку відбулася презентація мистецького проєкту під назвою «Сором», створеного мультидисциплінарною мисткинею Євгенією Григор’ян із Києва. Захід проходив у Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків у п’ятницю, 15 серпня, і був відвіданий кореспонденткою видання Район.Культура.
У своїй творчості авторка зосереджується на темах тілесності, психології та екології, а нова виставка стала глибоким роздумом про вразливість, хаос і пошук присутності. Експозиція включає живописні полотна із зображеннями оголених фігур, а також інсталяцію «11 умовних тіл», що складається з десяти скульптур.
### «Сором» — виставка, що викликає провокації у глядача
З творчістю Євгенії Григор’ян публіку ознайомила мистецтвознавиця Зоя Навроцька, яка стимулювала діалог між аудиторією та мисткинею. Вона зазначила:
– «Ми знову переходимо у простір сучасного мистецтва, де експериментуємо, аналізуємо, святкуємо або заперечуємо. Цей процес є природним і формує наше розуміння сучасного мистецтва, адже ми є його свідками й маємо бути ознайомлені з тим, що відображає нас сьогодні і в майбутньому».
– «Чільна зала музею – своєрідний камертон, який задає тон усій музейній події. Саме тут представлені найактуальніші та найсвіжіші проєкти. Сьогодні тут ми зустрічаємося із новим проєктом молодої київської мисткині Євгенії Григор’ян».
Зоя Навроцька також підкреслила, що роботи мисткині – це не лише пошук художніх форм чи стилістичних рішень, а передусім роздуми про психологію і філософію людини.
Вона акцентувала увагу на важливості таких митців у сучасному мистецтві та продовжила:
– «В описі сучасного мистецтва не можна оминути імена Юнга та Фройда, адже модерні художники працюють на перетині мистецтва і психології. Їхні експозиції – це дослідження, висновки і спонукання глядача до глибоких роздумів. Євгенія належить до таких творців. Її новий проєкт «Сором» провокує, спонукає замислитися про себе, життя, людську природу та сьогодення».
Євгенія Григор’ян висловила свою вдячність за запрошення до музею Корсаків, що стало для неї приємною подією, а також тепло відгукнулася про колектив установи, який опікувався монтажем виставки.
– «Щиро дякую музею за можливість показати свої роботи саме тут, у Луцьку, і всім присутнім за увагу. Протягом тижня я працювала над інсталяцією, і мене підтримувала дружня команда музею», – поділилася мисткиня.
Вона розповіла, що творчий шлях почала з живопису близько 5-6 років тому, але з часом відчула потребу у нових виражальних засобах і перейшла до тривимірного мистецтва, зокрема, скульптур.
– «Інсталяція «11 умовних тіл» складається фактично з десяти скульптур, але глядач, який заходить у простір експозиції, стає одинадцятим тілом. Це метафора, що підкреслює залучення відвідувача у твір: людина перестає бути просто спостерігачем, а стає частиною мистецького середовища», – поділилася Євгенія.
– Важливим є те, що вона прагне, щоб кожен глядач прожив власні емоції і зрозумів свої відчуття, перебуваючи серед цих скульптур.
### Матеріали, техніка, образи та сенс назви «Сором»
Скульптури виготовлені з ґрунту та бетону, що для мисткині є символічними матеріалами. Ґрунт асоціюється з крихкістю людського буття: «зі землі ми прийшли і в землю повернемося». Форми мають шорстку поверхню, вони вразливі і з часом руйнуються – ця вразливість і є ключовою смисловою лінією робіт.
– Фігури позбавлені впізнаваних рис обличчя і уніфіковані, що відповідає задуму мисткині уникнути чітких статевих чи індивідуальних відмінностей.
– Вони уособлюють умовні тіла – свідки актуального часу.
Живописна частина виставки виконана на полотні олійними фарбами. Авторка свідомо мінімізує колірну гаму, зосереджуючись на образах людського тіла та темах тілесності.
Щодо назви проєкту, Євгенія пояснила її філософський зміст:
– «Сором – це простір, де зіштовхуються найбільші бажання з найглибшими страхами, де життя набирає непередбачуваності, хаосу і насиченості. Це не про дистанцію, а про стан близькості – коли нема куди піти, але є з ким спільно дихати. Це сором присутності, сором за те, що вижив, що існуєш у світі, де кінець давно став фоном».
Вона також наводить образи й алюзії, які можуть виникати під час споглядання її робіт:
– «Народження не скасоване, проте забуте, навіщо воно потрібно. Тіла з’являються не з любові чи свідомого вибору, а через інерцію буття, що втратило власний шлях. Життя стало інстинктом, а тілесність – єдиним доказом існування. Сором бути тілом серед інших тіл, бо іноді хтось дихає не за інерцією, хтось ще дослухається до глухої тиші, що пульсує під уламками. Тіло не зникає – воно перетворюється на простір для інших тіл. І лише в цьому безіменному співіснуванні можна відчути, що ти ще живий».
По завершенні презентації Музей Корсаків традиційно вручив мисткині квіти, книги Івана Корсака та символічні волинські сувеніри.
Виставка «Сором» мисткині Євгенії Григор’ян триватиме у Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків у Луцьку протягом двох місяців.
