У Мінфіну РФ нова проблема — грошей державі потрібно все більше, а банки вже не так охоче їх дають. Вільних рублів, які можна пустити на купівлю ОФЗ, стає менше. А саме через ці папери влада позичає гроші всередині країни й латає бюджетні діри.
Раніше все було простіше: Мінфін випускав облігації, великі банки купували, гроші йшли на витрати держави. Тепер механізм починає буксувати — дефіцит зростає швидше, ніж банки встигають фінансувати нові позики.
Вільні гроші у банків уже не лежать без діла
Нестача рублевої ліквідності не означає, що завтра в касах закінчаться гроші. Йдеться про інше — у банків залишається все менше ресурсу, який можна безболісно вкласти в держборг.
Потрібно повертати депозити, кредитувати бізнес, проводити платежі, тримати обов’язкові резерви — і лише те, що залишиться, банк може направити на ОФЗ. Якщо вільних рублів мало, державні папери перестають бути очевидним вибором.
Додає клопоту й підвищений попит на готівку. Росіяни та компанії частіше знімають гроші з рахунків — через перебої з мобільним інтернетом, обмеження цифрових сервісів, побоювання за стабільність платежів. Рублі нікуди не діваються з економіки, але виходять із банківської системи й перестають бути ресурсом для кредитів чи державних позик.
За даними Банку Росії, наприкінці липня структурний дефіцит ліквідності банківського сектору перевищив 2,2 трлн рублів. Простіше кажучи — банки вже позичають серйозні суми у Центробанку, щоб система просто продовжувала працювати.
Є ще одна проблема — дорогі гроші. Банки залучають депозити під високий відсоток, тому не хочуть купувати держпапери з дохідністю, яка цих витрат не покриває. Мінфіну доводиться або підвищувати ставки, або миритися зі слабким попитом.
Бюджетна діра росте швидше за можливості Мінфіну
Уряду зараз потрібні не мільярди — трильйони. За перше півріччя 2026 року дефіцит федерального бюджету РФ сягнув 5,73 трлн рублів — це близько 2,5% ВВП, і вже більше, ніж закладали на весь рік.
Причина в поєднанні двох речей: витрати залишаються надзвичайно високими, а доходи від нафти й газу не дотягують до очікуваних. Тиснуть знижки на російську нафту, санкції, дорожча логістика, обмежений доступ до частини зовнішніх ринків.
При цьому держава продовжує фінансувати війну проти України, армію, виробництво зброї, виплати військовим, роботу оборонки. Такі видатки різко не скоротиш без зміни політичних пріоритетів Кремля — тож Мінфіну доводиться шукати гроші деінде.
Варіантів у влади небагато:
- продавати більше держоблігацій
- витрачати кошти Фонду національного добробуту
- підвищувати податки й збори
- скорочувати цивільні програми
- залучати додаткову підтримку Центробанку
На 2026 рік Росія планувала позичити на внутрішньому ринку близько 5,5 трлн рублів. Виконати цей план стає все важче, якщо в банків бракує ліквідності або вони хочуть за свої гроші занадто високий відсоток.
ОФЗ більше не виглядають легкою позикою
Облігації федеральної позики працюють приблизно як велика державна розписка: банк дає Мінфіну гроші, держава обіцяє повернути суму й регулярно платити відсотки.
Для бюджету РФ це зручний спосіб швидко отримати рублі. Але чим вища дохідність, яку доводиться пропонувати покупцям, тим дорожчим виходить борг у майбутньому.
На аукціонах банки самі називають ставку, під яку готові позичати. Якщо вимоги здаються Мінфіну завищеними, продати можуть менше паперів, ніж планували. Якщо ж погодитися на дорогі заявки — за кілька років доведеться витрачати значно більше на відсотки.
Так виникає замкнене коло: щоб закрити дефіцит, треба випустити більше облігацій; щоб банки їх купили, треба підняти дохідність; а вищі відсотки збільшують майбутні витрати бюджету і потребу в нових позиках.
Є й додатковий ризик — банки спрямовують ресурси на фінансування держави замість кредитування бізнесу. Гроші йдуть не на розширення виробництва чи розвиток приватних компаній, а на покриття поточних витрат федерального бюджету.
Центробанк підставляє фінансове плече
Дедалі важливішу роль тут відіграє Банк Росії — він видає комерційним банкам рублі через операції рефінансування, а заставою нерідко стають ті самі держоблігації.
Схема проста: банк купує ОФЗ, передає їх Центробанку як заставу, отримує нові рублі — і знову бере участь у державних запозиченнях. Формально Мінфін продає папери банкам, але фактично частина грошей для цих операцій надходить від регулятора.
Це дозволяє уряду залучати кошти навіть тоді, коли власної ліквідності в банків не вистачає. Але водночас зростає залежність усієї фінансової системи від підтримки Центробанку.
Просто надрукувати чи роздати банкам більше рублів без наслідків не вийде — надлишок грошей розганяє інфляцію, послаблює рубль і змушує регулятора довше тримати високі ставки. Тому Банк Росії опиняється в незручному становищі: треба одночасно підтримувати банки, стримувати ціни й не допустити провалу державних запозичень.
Уряд РФ уже готується до того, що річний дефіцит перевищить план більш ніж на 1 трлн рублів і може сягнути приблизно 4,83 трлн. Цифра за перше півріччя вища, але протягом року доходи й витрати розподіляються нерівномірно — тож підсумкова сума ще може змінитися.
Позичати гроші всередині країни Росія поки здатна. Але кожен новий трильйон обходиться дорожче, сильніше навантажує банки й підвищує роль Центробанку. Внутрішній ринок, який Кремль звик використовувати як стабільне джерело фінансування, вже не може безмежно поглинати нові державні борги.
