Зі стрімким зростанням ролі штучного інтелекту в освіті багато шкіл і університетів запровадили заборону на використання мобільних телефонів у класі, головним чином щоб запобігти шахрайству, пов’язаному з інструментами на кшталт ChatGPT. Однак несподіваний тренд набирає обертів: саме вчителі все частіше опиняються під пильною увагою через надмірне застосування штучного інтелекту.
### Коли вчителі стають учнями штучного інтелекту
Газета The New York Times висвітлила цю парадоксальну тенденцію. Після початкової хвилі занепокоєння щодо ризику плагіату зі сторони студентів завдяки генеративному ШІ, все більше педагогів почали масштабно використовувати ці технології. В результаті студенти стикаються з тим, що їхні навчальні матеріали, домашні завдання та навіть виправлення оцінок створюються штучним інтелектом.
Прикладом цього стала Елла Стейплтон, студентка Північно-Східного університету, яка виявила, що матеріали її курсу містять незграбні інструкції та контент, явно згенерований ChatGPT, часто з помилками та спотвореними ілюстраціями. Вражена такою ситуацією, вона вимагала повернення коштів за навчання.
### Штучний інтелект для викладачів – але якою ціною?
Згідно з опитуванням, проведеним у США, 35% викладачів університетів регулярно користуються штучним інтелектом, тоді як рік тому цей показник становив 18%. Для багатьох із них ці технології стали незамінними помічниками:
– допомога у написанні текстів,
– створення навчальних матеріалів,
– автоматизоване оцінювання робіт,
– пропозиції більш «емпатичного» зворотного зв’язку тощо.
Утім, серед студентів зростає невдоволення. На таких платформах, як Rate My Professors, дедалі частіше можна прочитати критику: порожні слайди, безособові зауваження, шаблонні формулювання, а інколи — навіть суперечливі відповіді. Для молодих людей, які іноді сплачують десятки тисяч доларів за рік навчання, відчуття, що їх навчає машина, а не людина, сприймається як зрада.
### Етичні та педагогічні розбіжності
Деякі викладачі, наприклад Пол Шовлін із Університету Огайо, закликають до розважливого застосування штучного інтелекту, підкреслюючи важливість збереження людського контакту та педагогічної мудрості. Інші — як Кеті Пірс із Університету Вашингтона — намагаються інтегрувати ШІ у навчальний процес конструктивно: вона, наприклад, створила чатбота зі спеціальними критеріями оцінювання, який допомагає студентам поза межами аудиторії.
Професор Девід Малан із Гарварду використовує асистента на базі ШІ для відповіді на базові запитання студентів із програмування, що дозволяє йому більше часу приділяти змістовним заходам, таким як воркшопи чи хакатони. Відповідно, використання ШІ в окремих випадках може підвищувати якість викладання за умови прозорості та ретельного контролю.
### Виклик довіри
Однак надмірне або приховане застосування штучного інтелекту руйнує довіру у стосунках викладачів і студентів. Саме так трапилось із Ріком Ерровудом, також викладачем Північно-Східного університету, який визнав, що використовував ChatGPT та інші інструменти ШІ для створення курсу, не перевіряючи весь контент і не повідомляючи студентам про це. Скандал змусив його переглянути свої підходи, а в університеті згодом запровадили чітку політику: будь-який контент, згенерований штучним інтелектом, має бути задокументований, перевірений і обґрунтований.
Штучний інтелект у сфері освіти не є сам по собі негативним явищем. Проте його непрозоре та неконтрольоване застосування викладачами може підірвати саму легітимність освітньої системи. Оскільки межі між людським і автоматизованим дедалі більше стираються, ключове завдання полягає не в технології, а в педагогіці: як гарантувати, щоб штучний інтелект залишався інструментом, який служить знанням, а не замінює зусилля у навчанні.
