Несподіваний розвиток дипломатичного скандалу між Україною та Південною Кореєю
На жаль, сподівання на поступове стихання конфлікту між Києвом і Сеулом не виправдалися — протистояння лише загострюється. Після виступу президента Володимира Зеленського на пленарному засіданні Генеральної асамблеї ООН ситуація набула нового непередбачуваного виміру, викликавши гостру реакцію з боку президента Республіки Корея Лі Дже Мьона.
Особливості корейської дипломатичної культури та спроби її застосування у конфлікті
В основі південно-корейської дипломатії лежить принцип «інхва» — прагнення до гармонії, злагоди і уникнення відкритих конфліктів через «тиху дипломатію». Це означає, що суперечки традиційно вирішуються в закритому форматі, не виносяться на публіку, щоб не підірвати авторитет нікого з учасників процесу.
Утім, саме цей важливий принцип, зрозумілий також і в Києві, на жаль, не зміг пом’якшити напругу в теперішній ситуації. Винос конфлікту в публічну площину лише посилив напругу і викликав гострі заяви обох сторін.
Роль української сторони у загостренні кризи
Друге дихання цьому дипломатичному інциденту надала саме українська сторона — і не через дипломатів чи експертів із зовнішньої політики, а через радника президента з комунікацій Дмитра Литвина. Відмова визнати існування домовленостей щодо нерозголошення інформації про передачу двох північнокорейських військовополонених до Республіки Корея була сприйнята в Сеулі як звинувачення керівництва країни у неправдивих публічних заявах.
Це призвело до офіційного демаршу: Республіка Корея викликала в Міністерство закордонних справ України тимчасового повіреного Андрія Вешкіна і зробила низку різких заяв. Звичайно, варто зауважити, що й корейська сторона не уникла помилок, що додало напруги у відносини.
Невідкладні кроки для відновлення довіри між країнами
У такій ситуації обом країнам вкрай необхідно швидко запроваджувати антикризові дипломатичні заходи, адже питання довіри — ключове. Інакше всі домовленості, зокрема про співпрацю у різних сферах, узгоджені на зустрічі у Нью-Йорку між міністрами закордонних справ, можуть бути відкладені на довгий час.
Це особливо небезпечно на тлі спільних викликів, пов’язаних із військово-технічною співпрацею Росії з КНДР, що загрожує безпеці як Європи, так і Індо-Тихоокеанського регіону.
Що потрібно врахувати для ефективного реагування
Для розробки дієвого антикризового менеджменту варто звернути увагу на кілька важливих аспектів:
- Питання нерозголошення — далеко не таке просте, як здається на перший погляд. Публічні заяви з делікатних тем необхідно попередньо погоджувати з партнерами, особливо при виступах на міжнародній арені, як-от в ООН.
- Реакція сторін — в ідеалі корейська влада мала б обмежитися дипломатичними нотами, а не публічними різкими заявами. Це допомогло б уникнути ескалації конфлікту.
- Підготовка виступів — відповідальність за формування остаточного тексту президента несуть спічрайтери, а не дипломати. В кризових випадках потрібно ретельніше контролювати внутрішні комунікації, аби уникнути помилок.
Розрив у внутрішній координації як причина конфлікту
Основним каталізатором нинішньої ситуації стало ослаблення комунікації між ключовими інституціями: між МЗС і Офісом президента, між посольствами і радниками. Ці проблеми призвели до плутанини і непрофесійних заяв, які могли бути уникнені.
Негайні кроки для пом’якшення напруги
- Стриманість у коментарях. Необхідно припинити давати публічні оцінки питань зовнішньої політики тим, хто недостатньо компетентний у цьому, особливо якщо він близький до вуха президента.
- Відновлення діалогу. Важливо організувати телефонну розмову між міністрами закордонних справ або високопоставленими представниками обох держав для оперативного обговорення ситуації.
- Перегляд кандидатури посла. З урахуванням нових викликів треба делегувати досвідченого та авторитетного дипломата для роботи у Південній Кореї з метою відновлення довіри.
Зміни в зовнішній політиці: чи є шлях назад?
Схоже, в українській зовнішній політиці намічається збільшення кількості прорахунків, хоча раніше вона демонструвала успіхи. Потрібно повернутися до базових принципів професійності та координації в роботі — тільки так можна ефективно забезпечити інтереси держави.
Передусім, треба наголосити на важливості надійної комунікації, довіри до партнерів і ретельності в публічних виступах й публічних оцінках.
