Політик і Заслужений юрист України Микола Голомша у коментарі для i-ua.tv наголосив на важливості юридичного і морального підходу до проблеми володіння зброєю ветеранами:
В Україні триває війна, що виходить далеко за межі звичайного стану оборони — це боротьба за самоіснування країни. Президент запровадив воєнний стан, прийнято низку нормативно-правових актів, а також видано розпорядження та офіційні звернення до громадян і військовослужбовців про готовність вести вогонь у разі появи ворога. Водночас, судова практика останніх місяців демонструє тривожні тенденції: десятки добровольців і військовослужбовців, що повернулися з фронту, опиняються під кримінальним переслідуванням через зберігання боєприпасів та зброї, — підкреслює Микола Голомша.
### Право та справедливість в умовах воєнного стану
Закон, без сумніву, є обов’язковим для виконання. Проте держава, яка перебуває у стані війни, повинна трактувати його крізь призму верховенства права, справедливості, оборони та людської гідності. Зброя, яку військовий забирає з фронту, не є предметом злочину, вона становить частину його військової служби, пам’яті, а також готовності захищати країну і близьких. Якщо ж влада вважає, що наявність такої зброї становить загрозу, це питання має вирішуватися шляхом регулювання та контролю, а не каральними заходами.
У воєнних умовах, коли агресор продовжує вбивати, власність зброї не може автоматично трактуватися як намір її злочинного застосування. Таке переслідування підриває довіру суспільства, деморалізує тих, хто ризикував життям, і ставить під загрозу обороноздатність країни.
### Досвід демократичних країн
У державах з демократичним устроєм, які проходили через війни, захисників не карали за наявність озброєння. Після війни у В’єтнамі в США, в Ізраїлі, а також у країнах Балтії ветеранам, які мали зброю, не чинили перешкод. Там пропонувалися добровільні програми роззброєння, реєстрації зброї або її зберігання у спеціально відведених сховищах. Держава діяла як партнер, а не як контролюючий орган.
Україна має застосувати аналогічний підхід, чітко розмежувавши:
1. намір і факт володіння зброєю;
2. військового і злочинця;
3. захисника і порушника закону.
### Правове вирішення — створення особливого режиму обліку та амністії
Доцільним і справедливим кроком було б ухвалення закону, який встановлює спеціальний порядок обліку зброї та боєприпасів, вилучених у ветеранів і учасників бойових дій. Основні положення такого законодавства могли б включати:
– обов’язкову реєстрацію або передачу зброї та боєприпасів на зберігання без настання кримінальної відповідальності;
– розгляд фактів володіння зброєю правоохоронними органами через призму військової служби особи, а не формальних кримінальних ознак;
– надання повної юридичної амністії добровольцям, які не застосовували зброю проти інших осіб, за статтями, пов’язаними з нелегальним зберіганням зброї.
### Війна триває — і захисники залишаються необхідними
Особам, які повернулися з бойових позицій, варто усвідомлювати: вони лишаються невід’ємною частиною оборонної спроможності держави і не є злочинцями. Вони виступають важливим моральним і стратегічним ресурсом. Якщо сьогодні судять тих, хто зберігав зброю для захисту країни, завтра можна очікувати критики стосовно самої України за невдячність.
Держава повинна керуватися не страхом, а духом справедливості. Якщо Україна прагне зберегти демократичний курс, вона зобов’язана пам’ятати: захисник не може опинитися на лаві підсудних виключно через те, що він не розлучився із зброєю, що врятувала йому життя та життя громадян.
