Пригодницький туризм у В’єтнамі переживає період стрімкого зростання, що приваблює молодіжну аудиторію та іноземних туристів завдяки популярним видам активного відпочинку, таким як трекінг, дослідження печер, каякінг і парапланеризм. Водночас, попри популярність та захопливість цих подорожей, сфера стикається з проблемами, пов’язаними з управлінням ризиками та забезпеченням безпеки учасників. У цьому контексті публікація Національного технічного стандарту TCVN 14602:2026 – ISO 3021:2023 є важливим кроком на шляху до уніфікації правил діяльності у секторі пригодницького туризму, з особливим акцентом на пішохідні маршрути та пригодницькі походи.
Оцінка ризиків перед початком подорожі
Пан Тран Хау Нгок, заступник голови Національного комітету зі стандартів, метрології та якості, підкреслив, що Міністерство науки і технологій офіційно затвердило національний стандарт «Пригодницький туризм – Пішохідні та пригодницькі пішохідні заходи – Вимоги та рекомендації». Це – перший в історії В’єтнаму документ, що регламентує діяльність у сфері пригодницького туризму на державному рівні.
Стандарт встановлює чіткі вимоги щодо безпеки:
- для учасників туристичних груп,
- для керівників груп,
- для супроводжуючих осіб.
Одним із центральних положень є обов’язкова оцінка ризиків перед організацією будь-яких заходів. Така оцінка передбачає:
- Детальне обстеження маршруту та місцевості;
- Аналіз погодних умов;
- Оцінку складності маршруту;
- Планування можливих дій у разі надзвичайних ситуацій.
Ці заходи стосуються не лише організаторів, а й включають класифікацію маршруту залежно від його відповідності різним категоріям туристів.
Значення стандарту TCVN 14602:2026 – ISO 3021:2023
Випуск стандарту TCVN 14602:2026 визначає чіткі вимоги до організації пригодницького туризму, пов’язаного з пішим туризмом та трекінгом. Це перша в країні нормативна база, що з’явилася внаслідок сукупності нещасних випадків на альпіністських маршрутах. Впровадження документа сприятиме:
- підвищенню контролю над ризиками;
- розвитку ринку пригодницького туризму у напрямку безпечніших та сталих практик.
Раніше активний розвиток даної сфери відбувався без єдиних стандартних норм, що пов’язувалося із значними ризиками для учасників. Відсутність системності ускладнювала розмежування відповідальності у разі інцидентів, оскільки ці інциденти часто виходили за межі контролю туристичних операторів. Нова нормативна база спричинить суттєві зміни для організаторів та туристичних локацій.
Стандарт також чітко встановлює критерії та рівні складності для класифікації пішохідних маршрутів як туристичних продуктів, що в перспективі стане своєрідним «ринковим фільтром», стимулюючи професіоналізацію в галузі. Підприємства, що відповідатимуть вимогам стандарту, отримають конкурентні переваги, тоді як неконтрольована діяльність буде витіснена з ринку.
Однією з новацій стандарту є сувора вимога до професійної підготовки та безперервного розвитку керівників або гідів груп. Вони повинні не лише супроводжувати туристів, а й ефективно управляти ризиками на місці, забезпечуючи повну інформованість учасників перед участю у заходах.
Дослідження печери. (Фото: Trong Dat/VNA)
Пан Фам Хай Куїнь, директор Азійського інституту розвитку туризму (ATI), зазначив: «З впровадженням національного стандарту TCVN 14602:2026 – ISO 3021:2023 конкуренція на туристичному ринку буде відбуватися не лише за ціною, а й за «індексом безпеки» та «рівнем професіоналізму» відповідно до міжнародних стандартів ISO. Управлінцям необхідна чітка дорожня карта, щоб зробити дотримання цього стандарту обов’язковою умовою для отримання та поновлення ліцензій на туристичну діяльність у сфері пригодницького туризму. Це допоможе мінімізувати ризики для туристів та сприятиме розвитку більш професійних, стійких і екологічно відповідальних бізнес-процесів».
Правове забезпечення та екологічна відповідальність
Зростаючий інтерес до пригодницького туризму привернув увагу широких верств туристів, проте в реальності значна частина турів організовується необдумано або напівпрофесійно, без необхідних процедур оцінки ризиків, інструктажу з безпеки та моніторингу погодних умов. Це призводить до частих випадків, коли відпочивальники губляться, втомлюються або опиняються у надзвичайних ситуаціях. Така ситуація підкреслює гостру необхідність у впровадженні стандарту TCVN 14602:2026 – ISO 3021:2023.
Пан Фам Хай Куїнь додав, що затвердження національних стандартів дає змогу:
- створити наукову та правову основу для туристичного бізнесу;
- підвищити відповідальність за безпеку та здоров’я туристів;
- зміцнити імідж В’єтнаму як професійного, безпечного і надійного напрямку для пригодницького туризму на міжнародній арені.
Стандарт не обмежується лише організаторами подорожей, а й поширюється на третіх осіб, зокрема тих, хто надає альпіністське спорядження, транспортні послуги або є місцевими підприємцями (наприклад, операторами розміщення афіш). Участь усіх цих суб’єктів у системі стандартів сприяє створенню комплексного «ланцюжка безпеки», мінімізуючи ризики, які можуть виникати на найслабших ланках ланцюга.
Впровадження TCVN 14602:2026 означає також зміну управлінської парадигми, яка передбачає від підприємств відповідальність за постійний облік компетенції керівників груп та регулярні перевірки технічного обладнання.
Зі зростанням туристичного потенціалу країни і величезними природними ресурсами, які позиціонують В’єтнам як один із провідних світових напрямків для пригодницького туризму, залучення іноземних мандрівників стає особливо актуальним. Впровадження стандартів не лише підвищує рівень безпеки, але й стимулює професіоналізацію туристичної індустрії.
Стандартизація дозволяє:
- підприємствам створювати високоякісні туристичні продукти;
- туристам – вибирати більш надійні та безпечні послуги.
Очікується, що послідовне застосування TCVN 14602:2026 сприятиме формуванню єдиної системи управління пригодницьким туризмом у відповідності до міжнародних стандартів, що забезпечить:
- підвищення рівня безпеки,
- сталий розвиток туристичної галузі,
- гармонізацію економічних інтересів із збереженням природних ресурсів.
Особливу увагу український стандарт приділяє екологічній відповідальності: пішохідна діяльність має мінімізувати негативний вплив на екосистеми, уникати засмічення, оберігати природні ландшафти та дотримуватися принципів «не залишати слідів». Ця вимога є надзвичайно важливою, враховуючи зростаючий тиск на екотуристичні зони через збільшення кількості відвідувачів.
