Чи стане Білорусь “другим фронтом” у війні Росії проти України?
Сьогодні мало хто вважає, що білоруська армія прямо ввійде у конфлікт на боці Росії. Однак це аж ніяк не означає, що північний напрямок України став абсолютно безпечним.
Інтеграція Білорусі у російську військову машину
Натомість ми спостерігаємо досить цікаву стратегію: формально білоруські війська не беруть участі у бойових діях, але країна стає дедалі тісніше вплетеною в російську військову інфраструктуру.
Ще в середині вересня Державна прикордонна служба України (ДПСУ) повідомляла, що поблизу кордону не було помічено ударного угрупування, підготовленого до наступу. Аналогічна позиція – в американського Інституту вивчення війни (ISW), який не фіксує ознак безпосередньої підготовки білоруських військових до вторгнення.
Однак це лише частина картини.
Військово-технічні можливості Білорусі, що працюють на Росію
- Українська розвідка повідомляє про відновлення систем зв’язку на території Білорусі, які підтримують безпілотники Shahed та Gerbera у нанесенні ударів глибоко у Волинську, Рівненську та Львівську області.
- За даними українських сил, у південних регіонах Білорусі функціонує щонайменше шість таких ретрансляторів.
- ДПСУ пов’язує ці об’єкти з ракетним ударом по прикордонному пункту пропуску «Ягодин».
З 14 по 20 вересня у білоруському повітряному просторі зафіксували 21 безпілотник, більше половини з яких — російські. Також зафіксовано рух розвідувальних дронів із білоруського напрямку в сторону Київщини.
Стратегічна роль Білорусі у війні
Є ще більш серйозний аспект. Українська розвідка інформує про перебування в Білорусі підрозділів російської 101-ї ракетної бригади з комплексами «Орешник». А кричевський аеродром визначений як спільний навчально-бойовий центр двох країн.
Ще у травні Росія та Білорусь проводили масштабні спільні навчання, зокрема із застосуванням ядерної зброї.
Отже, головна загроза сьогодні — це не пряма атака білоруських військ, а використання території країни як тилового плацдарму:
- для розвідувальних операцій та контролю БПЛА;
- для засобів радіоелектронної боротьби;
- як бази для підготовки, ремонту техніки і розміщення складів;
- авіаційна та ракетна інфраструктура, що слугує підтримкою для російських сил.
Це не тільки розвантажує російський фронт, а й змушує Україну тримати на північному кордоні бойові підрозділи, утримуючи понад 1000 кілометрів лінії оборони.
Політичні маневри Лукашенка
На фоні військових подій Лукашенко активізував переговори з Західними країнами. У середині вересня посередник президента США Джон Коул провів перемовини в Мінську, що призвели до звільнення 25 політв’язнів та пом’якшення санкцій проти двох білоруських компаній.
Окрім того, у Нью-Йорку відбулася зустріч міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського з білоруським колегою Максимом Риженковим, де обговорювали безпекову ситуацію в регіоні. Такий контакт для останніх років нечастий і має вагоме значення.
Проте жодних сигналів про кардинальний розворот Мінська від Москви наразі немає. Скоріше мова йде про прагнення Лукашенка розширити можливості для маневру:
- досягти певного послаблення західних санкцій;
- відновити економічні зв’язки;
- знизити рівень міжнародної ізоляції;
- зберегти баланс у стосунках із Кремлем.
Литва вже звертає увагу на те, що пом’якшення санкцій та окремі політичні поступки не означають зміну курсу Мінська. Наслідки репресій всередині країни залишаються, а співпраця з Росією як партнером по війні та джерелом гібридних загроз — фактом.
Що ж очікувати далі?
Білорусь сьогодні — це не потенційний “другий фронт”, а вже зараз активний другий ешелон у війні, яку Росія веде проти України. І як далеко це зайде – залежить від того, чи зможе Мінськ реально обмежувати військову діяльність російських сил на своїй території.
Поки що ж це стратегічна територія, яка використовується як плацдарм для забезпечення військових операцій проти України.
