Ігор Пугач — відданий захисник Харкова з перших днів повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Він мав значний бойовий досвід у зоні проведення АТО/ООС і став прикладом мужності та самовідданості для побратимів.
Щодня о 9-й ранку українці вшановують пам’ять усіх українців, чиє життя забрала російсько-українська війна. Сьогодні згадуємо Героя України Ігоря Пугача.
Ігор Пугач народився 13 грудня 1979 року у Кременчуку. Згодом родина переїхала до села Пришиб Кременчуцького району, де Ігор закінчив середню школу. З грудня 1997 року він проходив строкову службу у Золочівській навчальній бригаді внутрішніх військ МВС України. У липні 1999 року за контрактом був прийнятий до кременчуцького окремого батальйону внутрішніх військ МВС України, який з 2014 року увійшов до складу Національної гвардії України. Спочатку він служив кінологом, а згодом здобув вищу освіту заочно, отримав офіцерське звання і постійно обіймав командні посади аж до заступника командира військової частини з питань громадської безпеки.
Особливості життя та служби Ігоря Пугача:
– У вільний час захоплювався бджільництвом.
– Мав великий досвід участі у бойових операціях на сході України від 2014 року.
– Упродовж багатьох років неодноразово проходив кількамісячне бойове відрядження, що інколи тривало близько 180 діб на рік.
– За кілька місяців до початку повномасштабної війни був за власним бажанням переведений на посаду заступника командира батальйону 3-ї бригади оперативного призначення Національної гвардії України.
З перших днів російського вторгнення майор Пугач разом із підлеглими обороняв Харків. 26 лютого 2022 року його підрозділ взяв у полон групу ворожих солдатів із їхнім автомобілем, значною кількістю зброї та документів.
28 червня 2022 року підрозділ під керівництвом майора Пугача проводив розвідку боєм біля села Дементіївка Дергачівського району Харківської області. Під час запеклого бою гвардійці знищили:
1. Близько взводу особового складу противника.
2. Один танк.
3. Три бойові машини піхоти.
4. Два бронетранспортери, зокрема один — на особистому рахунку майора Пугача.
Із подальших даних стало відомо, що поряд із кадировцями в боях брали участь підрозділи морської піхоти 200-ї бригади спеціального призначення Російської Федерації. Завдяки києвій майстерності і відвазі гвардійців на чолі з Пугачем, ворог був буквально розгромлений.
Противник змушений був відійти, однак відповів потужним артилерійським обстрілом. Кілька снарядів влучили безпосередньо в позиції групи Нацгвардійців, забравши життя низки українських захисників. Майор Ігор Пугач отримав важкі травми, несумісні з життям, і помер на місці.
Ігор Пугач був похований із військовими почестями на кладовищі села Пришиб.
Нагороди та вшанування:
– Майору Ігорю Пугачу присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно, 28 червня 2024 року).
– Нагорода вручена за особисту мужність і героїзм, проявлені під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України, а також за самовідданість у служінні Українському народові.
Родина захисника складається з дружини, яка також служить у Національній гвардії, двох дітей — доньки та сина.
Редакція «Главком» приєднується до всеукраїнської хвилини мовчання і вшановує памʼять усіх українців, що загинули в боротьбі за свободу і незалежність держави. Ми згадуємо:
– Військових та цивільних громадян.
– Дітей, які стали жертвами війни.
– Усіх, хто загинув у протистоянні з російськими окупантами та внаслідок агресії, що спричинила страждання українським містам і селам.
Світла пам’ять Герою України Ігорю Пугачу і всім, хто віддав життя за рідну землю.
