Том Ле́лер, знаменитий американський сатиричний музикант, який гостро висміював політику, расизм та період Холодної війни, а пізніше майже повністю залишив музичну кар’єру, щоб повернутися до викладання математики у Гарварді та низці інших університетів, пішов з життя у віці 97 років.
Його давній друг Девід Гердер повідомив, що Том Лелер помер у суботу вдома, у Кембриджі, штат Массачусетс. Причина смерті не була оголошена.
Том Лелер був математичним генієм: він отримав ступінь з математики в Гарвардському університеті вже у 18 років. Згодом він звернув свій гострий розум до актуальних питань того часу — таких як ядерна загроза та дискримінація.
Серед його темних іронічних пісень — такі відомі твори, як:
– «Отруєння голубів у парку»,
– «Старий дилер наркотиків»,
– «Ватиканський раґ», у якому, будучи атеїстом, Ле́лер висміював обряди та церемонії Римсько-католицької церкви.
До найвідоміших композицій також належать наступні твори:
1. «Елементи» — пісня, в якій перелічено хімічні елементи на мотив «I Am the Very Model of a Modern Major-General» із оперети Гілберта і Салівана «Пірати Пензансу»;
2. «Танго мазохізму», в якій лунають такі рядки:
_«Я скучив за дотиком твоїх губ, люба / Але ще більше за дотиком твоїх батогів…»_;
3. «Ми всі підемо разом, коли піде час», текст якої включає ці слова:
_«О, ми всі смажитимемося разом, коли смажитимемося / Будемо як фрі з картоплею згодом / Не буде більше болю / Коли світ стане нашою ротою / Так, ми всі смажитимемося разом, коли смажитимемося.»_
Він пародіював музичні жанри, які йому не подобалися, роблячи це настільки вишукано й обережно, що його майже ніхто не критикував.
Винятком став лише Бі-Бі-Сі: більшість його збірки 1953 року «Пісні Тома Ле́лера» було заборонено в ефірі.
Музикознавець Баррі Хансен назвав Лелера «найблискучішим сатиричним автором пісень в історії запису». Хансен був співавтором збірки 2000 року «The Remains of Tom Lehrer» і десятиліттями плекав його творчість на своєму синдикованому радіошоу «Dr. Demento».
Том Ле́лер народився у 1928 році в Манхеттені в родині успішного дизайнера краваток. Він був класично підготовленим піаністом.
Після пропуску двох класів школи, Ле́лер вступив до Гарварду у 15 років. Після здобуття ступеня магістра він кілька років безуспішно намагався завершити докторську дисертацію. Він сам зауважував:
«Я провів багато, багато років, виконуючи всі вимоги — скільки тільки міг, і почав роботу над тезою. Але я просто хотів бути аспірантом, це чудове життя. Це було моїм бажанням, а, на жаль, ти не можеш бути і кандидатом наук, і аспірантом одночасно.»
Навіть у свої 70-ті роки Ле́лер залишався викладачем математики в Каліфорнійському університеті в Санта-Круз. У 2020 році він відмовився від авторських прав на свої пісні, дозволивши публіці безкоштовно використовувати свої тексти у будь-якому форматі.
Лелер ніколи не був одруженим і не мав дітей.
Світла пам’ять Тому Ле́леру: 1928–2025.
