Поки Брюссель шукає докази, Москва розгортає новий фронт гібридної війни — від Балтійського регіону до Скандинавії. Чи дійсно над Європою літають “невідомі” безпілотні літальні апарати (БПЛА)? І чому розслідування цих подій відбувається так повільно?
Вересень 2025 року увійде в історію європейської безпеки як місяць активізації “невідомих дронів”, пише Укрінформ. Повітряний простір країн НАТО та ЄС перетворився на арену систематичних провокацій: від масованої атаки на Польщу (в основному за допомогою дронів «Гербер») та 12-хвилинного проліту трьох винищувачів МіГ-31 над Естонією, що змусило Альянс активувати 4 статтю Вашингтонського договору, до загадкових польотів, які паралізували роботу аеропортів у Данії, Норвегії та Швеції.
Якщо з інцидентами на східному фланзі НАТО все більш-менш зрозуміло, то події над Скандинавією викликають більше питань, ніж відповідей. Усі підозри спрямовані на Росію, яка наполегливо заперечує свою причетність. Проте затримання французькими військовими танкера Boracay, що належить до російського “тіньового флоту”, за підозрою в причетності до запусків БПЛА стало першим фактичним доказом існування цієї гібридної загрози.
Водночас залишаються відкритими ключові питання: які саме безпілотники використовуються, які завдання вони мають і чому, усвідомлюючи джерело загрози, Європа реагує настільки обережно?
“Зелені дрони”: що літає над Європою?
Щодо інцидентів на східному фланзі НАТО, відомо, що з території Росії над Польщею кружляли безпілотники «Гербера», а над Естонією були помічені літаки МіГ-31. Набагато складніша ситуація склалася над Скандинавією. Там:
- Закрито десятки аеропортів.
- Фіксуються польоти над військовими об’єктами та критичною інфраструктурою.
- Використовуються дрони, які досі не ідентифіковані або ж офіційно не оголошені.
Ці апарати точно не нагадують “Шахеди” — безпілотники-камікадзе, призначені для одноразового застосування.
За словами військового експерта та директора платформи New Geopolitics Research Network Михайла Самуся, мова йде про апарати, які навмисно створені так, що їх складно розпізнати. Він припускає, що це, ймовірно, звичайні квадрокоптери з низькою радіо- та візуальною помітністю, які ідеально підходять для розвідки, особливо в регіонах, де системи контролю за БПЛА неефективні. Такий дрон – це по суті максимально вдосконалений комерційний апарат, здатний збирати розвідувальні дані. Хоча теоретично він міг би нести вибухівку, наразі доказів цього немає. Основна перевага апарату – його анонімність і складність виявлення.
Керівник безпекових програм Центру глобалістики “Стратегія XXI” Павло Лакійчук припускає, що у регіоні Балтійських проток могли працювати й більш потужні військові безпілотники. Він зазначає, що Данія повідомляла про наявність 2–4 великих дронів, а німці — про літакоподібні БПЛА, схожі на “Орлан-10”. Цей комплекс на радянських і російських службах має штатний склад з 3–4 безпілотників, що підкреслює ймовірність саме такого типу апаратів.
Технології зв’язку та радіоелектронної боротьби експерт Сергій “Флеш” Бескрестнов звертає увагу на проблему браку фізичних доказів. “Крім заяв держав немає конкретних матеріальних підтверджень того, які саме дрони застосовують. Під визначенням “дрон” можуть ховатися як компактні дрони типу “Мавік”, так і великі російські розвідники “Оріон”,” — коментує він.
Таким чином, складається враження, що Росія веде навмисну операцію з використання різноманітних видів безпілотників — від малих комерційних квадрокоптерів до масштабних військових апаратів. Їхня основна роль — не пряма атака, а збір інформації, тестування реакції НАТО і створення атмосфери невизначеності і тривоги. Ці “зелений дрони” — свого роду аналог російських “зелених чоловічків” 2014 року.
Розвідка боєм і психологічний тиск: цілі та методи
Учасники експертного середовища одностайні з приводу ключових цілей польотів:
-
Військові завдання. Павло Лакійчук пояснює, що основна військова мета — це розвідка і рекогносцировка потенційного театру бойових дій. Встановлення радіоелектронної обстановки дозволило Росії виявити реакцію європейських систем оборони, змусити НАТО активувати свої засоби радіолокації, управління та авіацію, що було бажаною метою.
-
Політичні цілі. Окрім військової складової, ставиться завдання психологічного тиску — залякати країни Європи, продемонструвати їхню нібито неспроможність ефективно захищатися та змусити до поступок.
Щодо методів запуску дронів, за версією Сергія Бескрестнова, вони, найімовірніше, стартують з борту російських морських суден у Балтійському морі. Цю точку зору підтримує Павло Лакійчук, який відзначає, що в період появи “зелених дронів” біля півдня острова Лангеланн був помічений російський великий десантний корабель “Олександр Шабалін”, що дрейфував з вимкненим AIS — ідеальна позиція для контролю запусків.
При цьому воєнні кораблі можуть слугувати прикриттям для суден “тіньового флоту”, з яких дрони запускають. Цей флот виконує функції диверсійних платформ, а військові кораблі мають бути центрами керування мережею дронів. Підтвердженням цієї теорії стало затримання французькими силами танкера Boracay, підозрюваного в організації запусків дронів, що паралізували аеропорти в Данії.
Експерт Михайло Самусь застерігає, що запуск дронів може здійснюватися не лише з морських суден, а й із суходолу — через автомобілі чи вантажівки, наповнені безпілотниками, або ж агентами в прикордонних і внутрішніх регіонах сусідніх країн. Отже, Росія формує багатошарову загрозу, використовуючи поєднання роботи “тіньового флоту” та мережі агентів.
Гібридна війна 2.0: чому реакція Європи така повільна?
Головне питання — чому реакція європейських країн та НАТО виглядає повільною та небагатослівною? Відповідь полягає у складності гібридної війни, яку Москва веде зі значною ретельністю.
Михайло Самусь вказує на дві ключові причини:
-
Політичне розуміння vs. юридичні докази. Політичне оціночне рішення прозоре — Росія винна. Однак офіційне розслідування вимагає нерозмитих доказів — SIM-карт, елементів зв’язку, які прямо вказували б на Росію. Таких речових підтверджень поки немає.
-
Страх ескалації. Більшість європейських політиків і суспільств не готові визнати очевидне і говорити про війну. Вони бояться ескалації прямого конфлікту з Росією. Тому діють надзвичайно обережно.
Як наслідок ця обережність спричинила те, що країни східного флангу НАТО, зокрема Польща та Румунія, довго вагалися зі знищенням російських дронів у своєму повітряному просторі.
Павло Лакійчук називає таку ситуацію дивною, оскільки гібридна агресія Росії триває вже не перший рік, і мала б бути відпрацьована відповідна реакція. Однак згідно з ним, Європа досі відповідає за правилами мирного часу на вже очевидні військові виклики.
Заходи протидії: від блокади флоту до системи “стін дронів”
Незважаючи на млявість реакції, усвідомлення загрози сигнальним чином зростає, і академічне та політичне коло пропонує низку заходів:
-
Асиметричні кроки:
- Активна боротьба із “тіньовим флотом” Росії, зменшення кількості суден під фальшивими прапорами в Балтійському морі, аби знизити можливості для запусків.
- Затримання танкера Boracay Францією — приклад першого успіху.
-
Оборонні заходи:
- Створення інтегрованої системи виявлення і боротьби з несанкціонованими БПЛА, що включає розширене радіолокаційне покриття та централізований моніторинг.
- Ініціатива Єврокомісії щодо створення “стіни дронів” у партнерстві з Україною демонструє розуміння проблеми на вищому рівні.
Політолог Олег Саакян вважає, що лише оборонних заходів замало. Він пропонує:
- Постачати Україні озброєння, яке дозволяє вражати цілі на території Росії.
- Передавати додаткові розвідувальні дані для ударів по портах, звідки запускають дрони.
- Здійснювати кібератаки на російські інформаційні та військові інфраструктури.
- Посилювати торговельно-логістичні обмеження та тиск на Кремль і його партнерів.
Михайло Самусь підкреслює, що дрони — лише початок серії диверсійних операцій, які Росія може розгорнути за класичними сценаріями НКВС, КДБ і ФСБ. Це можуть бути вибухи на заводах, мостах, залізничних станціях тощо. Важливо нарощувати комплексну контррозвідувальну діяльність, оскільки агентурна мережа Москви вже готує серію операцій, спрямованих на створення хаосу в Європі.
“Невідомі” дрони, що літають над Європою, становлять скоординовану частину російської гібридної війни проти Заходу, спрямовану на збір розвідувальних даних, тестування реакції НАТО, посилення психологічного тиску та дестабілізацію обстановки. За допомогою різних типів БПЛА, що запускаються як із суден “тіньового флоту”, так і з наземних точок, Кремль створює “сірі зони”, уникає прямої відповідальності та експлуатує нерішучість західних країн.
Повільність у відповіді НАТО пов’язана із складністю юридичного доведення провини РФ і страхом ескалації конфлікту. Така обережність з боку Заходу, як і раніше, сприймається Росією як сигнал слабкості і привід для подальших дій. За словами політолога Олега Саакяна, питання полягає не в ресурсах Альянсу, а в політичній волі протидіяти російській агресії.
Якщо політичної волі не вистачить, “зелені дрони” можуть стати прелюдією до серйозних диверсій та руйнувань на території Європи. Історія неодноразово підтверджувала, що Росію не можна заспокоїти — її можна лише зупинити.
Автор: Мирослав Ліскович, Київ
Опубліковано у виданні «Укрінформ»
