Цього року виповнюється рівно століття від заснування курорту Bad Burnas — теперішньої Лебедівки, що розташована на півдні Одеської області, на узбережжі Чорного моря, неподалік лиману Бурнас та Національного природного парку «Тузлівські лимани». Історію цього відомого курорту у Facebook розповів еколог і співробітник установи Максим Яковлєв, повідомляє видання «Південь сьогодні».
Максим Яковлєв поділився своєю знахідкою, яка проливає світло на походження курорту:
– В Німеччині йому вдалося придбати невеличку книжку, перекладену з німецької під назвою «Курорт Бурнас. Звідки німецький купально-оздоровчий курорт з’явився на Чорному морі?» авторства Норберта Броста.
– Цю книгу він переклав для кращого розуміння історії краю і планує згодом опублікувати переклад у мережі.
– Відвідування німецьких курортів на острові Рюген, що на узбережжі Балтійського моря, допомогло автору усвідомити, чому понад сто років тому колоністи втілили подібний проект на Бурнасі.
– Як зазначається в книзі, морські курорти Рюгена з їхніми скелястими берегами стали джерелом натхнення для засновників.
Наприкінці XIX століття простори нинішньої Лебедівки були дикими та малозаселеними. Проте в 1890–1891 роках німецькі колоністи з прилеглих сіл створили колонію Базар’янка, що розташовувалася між лиманом Бурнас і морем. Тут діяла велика солеварня, організована болгарським орендарем Тіторовим, який займався видобутком та продажем солі. Для зручності транспортування навіть було споруджено невелику гавань на пляжі. Саме тоді чисте морське повітря та безкраї піщані дюни надихнули перших мрійників задуматися про створення курорту для оздоровлення.
На початку XX століття було розроблено початкові плани курорту, включно з проєктуванням понад п’ятдесяти дачних ділянок. Проте спалахи Першої світової війни зупинили розвиток: пристань було зруйновано, будівництво призупинилося, а узбережжя знову залишилося тихим і порожнім.
Другий етап розквіту курорту розпочався у 1924 році, коли в Базар’янці заснували Акціонерне товариство «Bad Burnas/Baile Burnas» зі статутним капіталом у розмірі чотирьох мільйонів леїв. Метою стало створення грязелікарні та сучасного курортного комплексу. За рік на крутих морських схилах з’явилися величні будівлі, зокрема:
– лазня з грязьовими та морськими ваннами,
– медичні кабінети,
– масажні кабінети,
– аптеки,
– гостьовий будинок із 24 номерами.
На території курорту висадили понад дві тисячі дерев, щоб на тлі степу з’явився справжній парк.
У 1925 році відбулося урочисте відкриття курорту Bad Burnas. Відтоді на відпочинок сюди приїжджали не лише місцеві жителі, але і гості з Румунії — серед них, за деякими джерелами, навіть король Румунії Міхай I, а також відвідувачі з Німеччини та Трансильванії.
Ідеальні умови для оздоровлення створювали такі природні особливості курорту:
– пляжі з м’яким, дрібним піском,
– ідеальне поєднання морського та степового повітря,
– ізольованість від великих населених пунктів.
Завдяки цьому курорт швидко завоював репутацію «Чорноморської Рив’єри» Бессарабії.
До кінця 1930-х років на курорті було зведено близько п’ятдесяти вілл, серед яких:
– приватні будинки німецьких фермерів,
– громадські споруди,
– молодіжний дім,
– будинок для вчителів,
– пансіонат для дітей.
Увечері вздовж прогулянкової доріжки на узвишші лунала музика, у павільйонах проходили танці, а в ресторанах пригощали бессарабським вином. Особливою популярністю користувався ресторан «Ауербахер Келлер» Якоба Шульца — зі спеціальним видом на море, де звучали вірші Ґете та Шиллера.
Інфраструктура курорту постійно удосконалювалася, зокрема:
1. Проведено електропостачання.
2. Налагоджено водопостачання.
3. Споруджено додаткові дачні будинки.
Щоліта сюди приїжджали сотні відпочивальників, а курорт міг одночасно приймати до тисячі гостей.
Однак трагічний поворот подій настав у 1940 році, коли після радянської окупації Бессарабії німецьке населення було примусово переселено, а курорт занепав. В результаті багато вілл залишилися занедбаними, а деякі з них було поглинуто морським узбережжям.
Протягом 1990-х років на території курорту залишилися лише руїни грязелікарні, покинуті будівлі та берег, що поступово відступав під ударом хвиль. Вціліли лише кілька вілл, які деякий час використовувалися як бази відпочинку.
Сьогодні Лебедівка, що колись гордо носила назву «Bad Burnas», знаходиться у тиші. Від колишньої архітектури, яка створювала унікальну атмосферу курорту, збереглося зовсім мало:
– старі радянські бази відпочинку чергуються з новобудовами,
– відсутня колишня набережна над урвищем, з якої відкривався захопливий панорамний вид на море,
– степи майже повністю вимерли.
Проте природні багатства залишаються незмінними — море та лимани продовжують дарувати лагідність і цілющі властивості, здатні лікувати не лише тіло, а й душу.
Максим Яковлєв висловлює сподівання, що після війни ця сторінка історії відродиться: діти знову будуть плескатися у теплих морських водах, їхні батьки — спокійно та з користю оздоровлюватися, насолоджуючись дарами природи. Знаючи та цінуючи свою історію, людство зможе відповідально жити сьогоденням і піклуватися про краще майбутнє.
Підготувала Діана Гергінова.
