Український письменник, поет і військовий Сергій Жадан висловив переконання, що війна, розв’язана Росією, суттєво трансформувала українську мову. За його словами, з неї зникла колишня легкість, натомість у мову вкрапився глибокий біль.
Як повідомляє кореспондент Укрінформу, письменник поділився цими думками під час церемонії вручення Австрійської державної премії з європейської літератури, що відбулася в рамках масштабного Зальцбурзького фестивалю.
Виступаючи на урочистому заході, Жадан зазначив: «Говорити про літературу у період війни — це справжня розкіш. Натомість українською сьогодні значно частіше говорять про війну. Для того, аби побачити її, не треба гортаючи книжки – досить просто подивитися у вікно».
Письменник також згадав нещодавній ракетний обстріл Харкова, підкресливши: «Росіяни руйнують наші міста, знищують наших співгромадян. Ця загарбницька несправедлива війна спрямована на наше знищення».
За його словами, сучасна українська література, що нині виходить друком, майже напевно включатиме тему війни. Навіть якщо вона й не буде безпосередньо присутня у сюжеті, то все одно наповнюватиме собою паузи, порожнечі та відчуття.
Жадан наголосив на тому, що література не завжди здається доречною у контексті сприйняття смерті, однак свідчити про війну слід — «щоб продовжувати боротьбу»; свідчити, «щоб любити».
Війна кардинально змінила українську мову, підкреслив він. Письменник описав цей процес так:
– З мови зникла легкість, її замінив глибокий, інтенсивний біль.
– Надмірна присутність болю призводить до деформації мови, позбавляє її балансу.
– Сьогодні мовою говорять люди, які гостро прагнуть бути почутими і намагаються пояснити себе.
– Це не є проявом егоцентризму; навпаки — люди кричать не заради власної уваги, а щоб звернути її до тих, хто нині у ще гіршому становищі, хто позбавлений голосу та серцебиття.
Він додав: «Під час війни мова ламається, руйнуються звичні конструкції, що забезпечують її функціональність та ефективність. Війна позбавляє нас стабільності та звичних інтонацій. Споглядаючи темряву, ти вимушений дуже уважно оцінювати вагу кожного сказаного та почутого».
Жадан також акцентував увагу на тому, що українці нині не просто намагаються зберегти рештки реальності, котра була зламана початком війни, а намагаються її:
1. Перезібрати,
2. Перезапустити,
3. Перевигадати,
4. Переназвати.
Вони вчаться заново керувати своєю мовою, перевіряють слова на їхню ефективність і дієвість, подібно до людини, яка після важкої катастрофи знову вчиться ходити.
Одночасно автор наголосив, що саме мова надає українцям змогу «знову заговорити після глибокого заціпеніння, після смертельної тиші, після німоти, що свідчить про відсутність сил і бажання щось пояснювати».
Жадан підкреслив:
– Мова дозволяє пояснити собі світ і донести себе світу.
– Вона нині є найточнішим та найдієвішим інструментом для взаєморозуміння з іншими.
– Українці користуються мовою, котра лише зараз «зростається і відновлюється, мов гілка після перелому».
– Цією мовою говорять про досвід, який раніше не був частиною їхнього повсякдення.
– Відтак військові події сформували новий, якісний мовний досвід.
Через це, за словами Жадана, зараз українці мають «зовсім інший досвід і, відповідно, іншу мову», яка обов’язково позначиться на майбутній літературі. Він припускає, що нова література, ймовірно, матиме такі особливості:
– Можливо, у ній буде менше напівтонів і сумнівів, менше грайливості та легковажності.
– Водночас вона не втратить сміливості говорити про біль і радість, світло і темряву, безсилля і надію.
– Вона не побоїться свідчити про тих, хто найбільше потребує любові та підтримки.
– Ця література, найімовірніше, стане літературою любові та розуміння, адже її творитимуть люди, які саме цього позбавляють війною – любові та підтримки.
Письменник додав, що мова, якою зараз пишуться книги в Україні, — це мова людей, які намагаються:
– Захистити своє життя,
– Відстояти власну гідність,
– Зберегти свій голос,
– Відстояти право на висловлення думки.
Інформація від Укрінформу підтверджує, що Сергій Жадан цього року отримав Австрійську державну премію з європейської літератури, що присуджується Міністерством культури Австрії. Розмір нагороди становить 25 тисяч євро. Офіційна церемонія вручення відбулася 25 липня в рамках Зальцбурзького фестивалю за участі федерального міністра мистецтва і культури, а також віцеканцлера Андреаса Баблера.
