Це справді можна розглядати як поразку історичного значення.
Путін програв на геополітичній шахівниці і втратив історичний контроль над важливим регіоном / фото REUTERS
Вартість збройної агресії Росії проти України продовжує невпинно зростати. Це стосується не лише людських втрат та економічних збитків, а й значущої втрати геополітичного впливу. Одним із найбільш вагомих наслідків війни для Москви стала втрата домінування на Південному Кавказі, констатує видання The Economist.
Південний Кавказ, у російській термінології відомий як «Закавказзя», – це територія невеликої площі та помірної кількості населення, але надзвичайно важлива з точки зору геополітики. Цей регіон сьогодні складають три держави: Грузія, Азербайджан та Вірменія. Автор публікації підкреслює, що цей простір між Чорним та Каспійським морями, а також між Європою й Азією, є перехрестям колишніх імперій — Османської, Перської та Російської — і зберігає стратегічне значення й на сучасному етапі.
Зокрема, The Economist наголошує, що війна, розв’язана президентом Путіним в Україні, несподівано сприяла розв’язанню давнього непримиренного конфлікту між Азербайджаном та Вірменією. Вірменія зараз намагається вийти з-під впливу Росії, прагнучи налагодити мирні відносини з Туреччиною.
У регіоні помітні такі тенденції:
- Азербайджан, найбільш численна і військово спроможна держава регіону, останніми роками демонструє більшу самостійність і категоричність у відносинах із Росією.
- Підсилення Азербайджану пояснюється також партнерством із Туреччиною та Ізраїлем, які вбачають у ньому стратегічного союзника у власному протистоянні з Іраном.
- Навпаки, Грузія, яка раніше позиціонувалася як найбільш проєвропейська країна Південного Кавказу, нині свідомо прагне зближення з Російською Федерацією.
Основним процесом, що відбувається у регіоні, лишається поступове врегулювання відносин між Вірменією та Азербайджаном. 10 липня лідери двох держав провели важливу зустріч, яка вселяє надію на подальшу нормалізацію двосторонніх відносин.
Зокрема, видання виділяє такі ключові моменти:
- Установлення миру між Вірменією та Азербайджаном інтегруватиме Вірменію у так званий «середній коридор» — торговельний та енергетичний маршрут, що сполучає Китай і Центральну Азію з Європою, обходячи Росію.
- Цей коридор є надзвичайно важливим для енергетичної безпеки Європи, особливо на тлі зменшення надійності Грузії як партнера.
Водночас Росія активно намагається зупинити цей процес, застосовуючи тиск на три країни Південного Кавказу, адже вважає їх частиною своєї сфери впливу. Проте, за словами The Economist, темпи втрати Москвою цього впливу дійсно вражають.
До недавнього часу неврегульований територіальний конфлікт між Баку та Єреваном був для Москви вагомим інструментом впливу на обидві сторони. Однак геополітичні ігри Кремля не відповідали ситуації, що виникла після провалу путінського блискавичного наступу в Україні. Росії довелося сконцентрувати всі зусилля на виснажливому конфлікті.
Це створило умови, за яких Азербайджан:
- Швидко повернув під свій контроль окуповані вірменськими силами території, зокрема Карабах.
- Відтепер Баку прагне рівноправної взаємодії з Москвою, а не ролі підлеглого.
У свою чергу Вірменія відчуває себе зрадженою Росією, оскільки та не змогла силою втримати контроль над Карабахом. Для багатьох вірмен ця поразка є болісною і сприймається як національна катастрофа. Водночас втрата Карабаху дає Вірменії можливість позбавитись конфлікту, який довгі роки був причиною міжнародної ізоляції країни та примусового союзу з РФ.
Наразі надії Кремля пов’язані із реалізацією так званого «грузинського сценарію» у Вірменії, який полягає у:
- Приведенні до влади на наступних виборах уряду з реакційними, антизахідними поглядами.
- Повідомляється, що у Єревані нещодавно було зірвано спробу державного перевороту, який, як вважають, планувався на вересень.
Війна в Україні: проблеми Росії
За інформацією УНІАН, російська вугільна промисловість переживає найбільшу за кілька десятиліть кризу, спричинену втратою європейського ринку і внутрішніми економічними труднощами. Сподівання на китайський ринок не виправдалися через нерентабельність поставок.
Крім того, аналіз свідчить, що Китай зацікавлений у тривалому протистоянні в Україні. Пекін не хоче поразки Москви, проте його влаштовує нескінченна війна, у якій Росія виконує роль своєрідного «виконавця» у протистоянні Заходу на території України, як у реальності, так і уяві.
