У День Конституції України, 28 червня 2025 року, на Майдані Незалежності в Києві зібралися родичі військовослужбовців, які брали участь у боях під Кринками на Херсонщині й зникли безвісти під час військових дій. Вони прийшли з вимогою від влади активізувати пошуки зниклих бійців, адже вже понад рік їхні родини живуть у невизначеності щодо долі своїх близьких. Про це безпосередньо з місця подій повідомляє кореспондентка Суспільного.
Родичі загиблих та зниклих воїнів назвали свою акцію протесту «Кринки — катастрофа України». Вони підкреслили, що саме тут відбувалися жорстокі й тривалі бої майже протягом року — з жовтня 2023-го до липня 2024 року. За цей період село Кринки стало синонімом справжнього пекла.
Основні факти та дані, озвучені під час акції:
– Протягом майже року боїв селище неодноразово піддавалось інтенсивним обстрілам за допомогою комплексів КАБ, безпілотників та артилерії.
– За інформацією голови громадської організації «Кринки. Шлях додому» Лілії Руденко, в районі Кринок безвісти зникло близько 2000 військовослужбовців.
– Правоохоронці, у спілкуванні з журналістами проєкту «Слідство.Інфо», озвучували менші цифри — 788 бійців Збройних сил України, визнаних зниклими безвісти на території Кринок.
– Загальна кількість загиблих, яких вдалося евакуювати та поховати, становить 262 особи.
Лілія Руденко втратила свого чоловіка, який зник безвісти влітку 2024 року, і відтоді не має жодної інформації про його місце перебування.
«Ми досі не знаємо, що сталося з нашими рідними, тому зібралися, аби нагадати державі про нашу біду. Кринки — це справжня катастрофа України, і ця тема потребує невідкладної уваги», — заявила пані Руденко.
Під час акції пікетувальники представили символічні інсталяції: надувні човни з манекенами, що символізують воїнів, які перепливали річку — лівий берег Дніпра, де відбувалися жорстокі бої і де багато військових загинули або зникли безвісти.
Лілія Руденко додала:
– «Наші Кринки — це єдине село на цьому напрямку, позаду бійців була велика водойма.
– Для перетину річки використовували надувні човни.
– У наших бійців були лише автомати й гранати, бо у човен не можна взяти додаткове озброєння.
– Саме так вони вирушали захищати лівобережжя Херсонщини, але зазвичай більшість із них так і не досягали берега живими».
Учасниця акції Тамара Бойко розповіла, що чекає бодай якоїсь звістки про свого зниклого сина — морпіха Євгена Бойка.
Вона повідомила:
– «Жодної інформації від командування немає — нуль.
– Складається враження, що він дивний чужинець: ніхто не каже нічого і майже ніхто нічого не знає».
Історичний контекст подій теж було наголошено під час протесту:
1. Кринки — єдине село на лівому березі Дніпра в Херсонській області, яке вдалося утримати силам ЗСУ у жовтні 2023 року.
2. Російські війська неодноразово намагалися вибити українських захисників із цієї стратегічної позиції.
3. Після підриву Каховської ГЕС у 2023 році село було частково затоплене.
4. Українські військові створили тактичний плацдарм на лівому березі Дніпра, але згодом були змушені відступити.
5. Відтак ЗСУ утримували цю ділянку фронту близько дев’яти місяців — до липня 2024 року.
За час цих боїв Кринки стали символом важких втрат і невизначеності для багатьох українських сімей. Родини зниклих вимагають посилити зусилля держави щодо розшуку та ідентифікації своїх близьких, наголошуючи на тому, що їхні рідні існують і заслуговують на повернення додому.
