Навіть фанати українського спорту, які не вивчали теніс глибоко, обов’язково чули про значний успіх жіночої національної збірної України на престижному турнірі — жовто-блакитні змогли вперше в історії пробитися до півфіналу Кубка Біллі Джин Кінг. У цій статті ми детально розглянемо природу командних тенісних змагань та проаналізуємо виступ нашої збірної у Китаї цього року.
Що таке Кубок Девіса і Кубок Біллі Джин Кінг, і чому в них грають національні збірні?
Перш за все, варто зазначити, що у тенісі нема прямих аналогів чемпіонатів Європи чи світу, ані турнірів на рівні окремих країн, особливо коли йдеться про найвищий рівень. Більшість провідних тенісистів зі світової еліти зосереджені, насамперед, на особистих досягненнях.
Проте серед шанувальників тенісу часто можна почути про «неофіційний чемпіонат світу з тенісу». У таких випадках мова йде про Кубок Девіса — одне з небагатьох змагань, де спортсмени виступають не за себе, а за свої країни.
Схожих моментів не часто побачиш: Рафаель Надаль, який плаче від щастя, бо приніс переможне очко Іспанії на Мальорці перед тисячами вболівальників; або Новак Джокович, що б’ється об заклад, що поголиться наголо, якщо збірна Сербії виграє турнір, і потім його дійсно голять партнери по команді прямо на корті. Ці емоції роблять турнір унікальним.
Олдскульні прихильники тенісу вважають, що Кубок Девіса трансформує звичних холодних і зосереджених професіоналів у “емоційних дітей”, які відкрито демонструють свої патріотичні почуття як у позитивному, так і в негативному ключі. За понад 120 років існування цей турнір подарував сотні відомих матчів із справжніми драматичними моментами.
Однак варто зазначити, що формат змагань змінювався. Спочатку у XX столітті застосовувалася схема, де претенденти боролися між собою за право кинути виклик чинному чемпіону — своєрідна “шахова” система, яка пізніше була змінена на сучасну.
З 1972 року регламент стабілізувався: матчі тривають вихідними, їх п’ять — чотири поєдинки в одиночному розряді й одна парна зустріч. Команда складається з п’яти гравців, із яких максимум грають четверо. Капітан, який фактично виконує роль тренера, знаходиться біля корту, координує гравців, підказує та підтримує (довгий час це був єдиний турнір, де тренерські підказки в ході матчу не заборонялися).
Одне з найцікавіших нововведень — це перевага домашнього корту. Уявіть, як складно перемогти сербів у Белграді, французів у Парижі чи австралійців у Мельбурні, коли трибуни трясуться від криків понад 10 тисяч фанатів! Теніс традиційно вважається елітним та джентльменським видом спорту, де галасливі виклики та шум із трибун не вітаються. Проте під час Кубка Девіса атмосфера стає схожою на суміш «Енфілду», «Сан-Сіро» та «Сігнал Ідуна Парку» — справжній футбольний драйв на тенісному корті.
Кубок Біллі Джин Кінг — це жіночий аналог Кубка Девіса, започаткований у 1963 році. Хоч юридично ці змагання різняться, за суттю, правилами, форматом і духом гри вони майже однакові.
Відбиток футбольної культури
У період із 2012 по 2018 рік змагання проходили у класичному форматі: 16 команд боролися, а матчі розподілялися на раунди протягом року, що надавало кожній стадії статус окремої “заруби”. Головні дати періоду були такими:
- лютий-березень — перший раунд;
- квітень — чвертьфінал;
- вересень — півфінал;
- листопад — фінал.
Такий календар трансформував змагання в справжні тактичні баталії, коли команди місяцями готувалися до конкретних поєдинків, підбираючи не лише кандидатів у заявку, а й оптимальні покриття кортів. Наприклад, іспанці здебільшого використовували повільний ґрунт, а швейцарці віддавали перевагу домашнім подіям на швидкому харді.
Переломним став 2019 рік, коли Міжнародна тенісна федерація (ITF) вирішила модернізувати турнір через фінансові складнощі. Для підтримки проекту було залучено інвестора, який погодився суттєво фінансувати турнір, але за умови впровадження нового, більш прибуткового формату: 18 команд збираються в одному місті на один тиждень у листопаді.
Такий підхід підвищив ефективність, однак позбавив колишньої романтики та призвів до значного навантаження для вболівальників, оскільки кількість матчів зросла. Крім того, зникла унікальна атмосфера шаленої підтримки рідних трибун: більшість глядачів тепер — місцеві жителі, що підтримують нейтральні позиції у 90% матчів.
За турнірною структурою все виглядає просто: груповий етап, потім плей-офф — як у футболі. Власне, інновації, які завершили реформу Кубка Девіса та Кубка Біллі Джин Кінг, ініціював колишній захисник “Барселони” та збірної Іспанії — Жерар Піке.
Слід зазначити, що новий формат привабив більше зіркових гравців, які тепер майже не пропускають матчів збірних. Тиждень у листопаді замість розтягнутих на цілий рік роз’їздів є вигідним для сучасних спортсменів, які фактично працюють 11 місяців на рік у різних континентах. Варто додати, що цей підхід викликав неоднозначні оцінки серед більшості шанувальників гри.
Жіноча збірна України на Кубку Біллі Джин Кінг-2025
Історичний екскурс завершуємо, перейшовши до найактуальнішої теми. Жіноча збірна України вперше подолала межу півфіналу цього неофіційного чемпіонату світу з тенісу. Цей успіх часто називають казковим або сенсаційним, однак варто розглянути деталі, що можуть кинути нове світло на це досягнення.
Поглянемо на груповий етап: суперниками були збірні Польщі та Швейцарії. Здавалося, протистояння з польками буде складним, адже провідна тенісистка світу Іга Свьонтек родом звідти. Проте цього року вона відмовилася виступати за збірну власної країни. У результаті Катерина Костюк і Еліна Світоліна — обидві у топ-30 світового рейтингу — грали з тенісистками, які навіть не входять у топ-100. Така перемога була очікуваною.
Швейцарія також виступала зі стертішим складом. Після несподіваної поразки Костюк у стартовому матчі проти Селін Наеф, яка займає 172-гу позицію рейтингу, Світоліна відразу зрівняла рахунок, а вирішальний парний матч українські тенісистки виграли. В парному розряді Україна має сильне підсилення у вигляді Людмили Кіченок — переможниці Вімблдону-2024 у міксті. Таким чином склад команди був конкурентоспроможним, що дозволило на рівних боротися з суперницями на груповому етапі та без проблем вийти до плей-офф.
У матчах на виліт опоненти стали серйознішими. Українські тенісистки у чвертьфіналі подолали іспанок: спочатку Марта Костюк виграла у Джессіки Бузас-Манейро, вивівши команду вперед, а в наступній зустрічі Еліна Світоліна у напруженій боротьбі здолала Паулу Бадосу. Варто відзначити, що іспанці зазвичай грають ефективніше на ґрунті, тоді як матчі проходили на харді, що допомогло Україні.
У півфіналі Україна мала реальні шанси вийти у фінал. Перемога Костюк у першому матчі поставила команду у вигідне становище, проте Світоліна, яка могла вирішити долю зустрічі проти Жасмін Паоліні, втратила перевагу і в підсумку поступилась у трьох сетах. Парна гра теж завершилась на користь італійок.
Після матчу у соціальних мережах активізувалися критики Світоліної, згадуючи її пропуски матчів збірної в минулі роки, серії поразок у ключових зустрічах та сумнівний удар у матчі проти Паоліні, який і спричинив камбек італійки.
Втім, у цьому епізоді не було піжонства чи недбалості. Світоліна продемонструвала складнощі з концентрацією у критичних моментах матчів. Вона, замість того щоб зробити смаш, обрала більш безпечний, але менш ефективний удар, що стало ключовим моментом у поєдинку.
Отже, у виступі української збірної не було ані героїзму, ані великої сенсації — команда виграла у тих суперниць, які відповідали її рівню. Водночас варто визнати, що дебют у півфіналі Кубка Біллі Джин Кінг вказує на поступ і свідчить про поступовий розвиток жіночого тенісу в Україні.
Фото – Getty Images/Global Images Ukraine
