«Місто»: як класичний роман Підмогильного ожив у сучасному Києві під час війни
Нещодавно завершилися зйомки повнометражної ігрової стрічки «Місто» — сучасної інтерпретації відомого роману Валер’яна Підмогильного. Місцями дії стали центральні вулиці Києва, яскраві локації електронних фестивалів та легендарна кіностудія імені Олександра Довженка. Весь процес тривав 20 насичених днів.
Переносимося у теперішнє: сюжет і контекст
Події культового твору органічно перемістили на сто років уперед — у наш вирій буденності. На жаль, Київ тепер живе на фоні триваючої російсько-української війни. Тут немає розваг та святкувань, замість них — тиша, біль і внутрішні травми кожного жителя, які вони прагнуть вилікувати.
Головний герой — 24-річний Степан Радченко зі сходу України, який стікнув із російського полону на півдні країни. Він переїжджає до Києва і проходить шлях від збентеженого сільського хлопця до впевненого урбаніста. Його мета — віднайти себе на столичній електронній сцені, стати яскравою, впізнаваною особистістю.
Акторський склад і команда
Головну роль у стрічці виконав Максим Рягін — талановитий актор Театру на Лівому березі Дніпра. Серед важливих жіночих персонажів:
- Марія Ковальова у ролі Зосі;
- Яна Колодійчук, яка втілила Надійку;
- Анастасія Малахова у ролі Рити.
Також на екрані з’являться Акмал Гурезов, Євгенія Непиталюк, Максим Панченко й інші.
Режисер та концепція адаптації
Сценарист і режисер стрічки — кінознавець Станіслав Битюцький. «Місто» — його перший повноцінний художній фільм. У ексклюзивному інтерв’ю Станіслав розповів про процес переосмислення класики та виклики, що виникли під час зйомок.
Чому саме сучасний Київ?
Від самого початку стояло завдання: перенести історію в теперішній час. Спершу думали про уявний період після війни, але вирішили, що саме сучасність — це найщиріше тло для розповіді. Війна помітно вплинула на суспільство, і ця реальність стала основним викликом для адаптації роману.
Степан і його війна
Наш герой — херсонець, який пережив російську окупацію. Це наклало на нього не просто шрам, а справжнє психологічне навантаження, що змінює хід його життя і сприйняття навколишнього світу.
Що залишилось класичним, а що повністю модернізоване?
Основою слугує неперевершена структурна побудова оригіналу. Вона стала надійним фундаментом для сучасних домислів і переосмислень. Залишились ключові персонажі — Степан і чотири жінки, що впливають на його долю. Їхні образи максимально збережені, хоч деякі нюанси адаптовані під сьогодення.
Змінилися події й контекст. Літературний світ Підмогильного трансформувався у середовище київської електронної сцени, що перед війною переживала справжній підйом і зараз залишається важливим культурним феноменом.
Особливості електронної сцени як терапії
Незважаючи на війну, культура клубів не лише живе, а й допомагає багатьом:
- Служить арт-терапією для військових і цивільних;
- Відкриває можливості для самовираження;
- Допомагає на певний час забути про складнощі реальності.
Київ — головний герой міста
У романі і у фільмі Київ — це не просто локація, а справжній персонаж із характером. Через різні райони міста ми спостерігаємо зміни в житті Степана. Важливими стали місця Подолу, культові клуби Closer і «Брухт», які мають значення для молодіжної субкультури й стали центральними майданчиками у зйомках.
Чому Closer?
Цей клуб уже 15 років клітинно формує електронну сцену Києва. Його вибір для зйомок не випадковий — це символ енергії, культури і опору у складні часи.
Про кастинг і вибір акторів
Пошук головного героя був найпріоритетнішим завданням. Максим Рягін вразив усіх своєю глибиною, багатогранністю й кінематографічною харизмою. Його обличчя здатне передавати широкий спектр емоцій і змінюватися перед камерою, притягуючи погляди.
Після затвердження Максима підбирали інших акторів, щоб створити гармонійний ансамбль:
- Яна Колодійчук зі Львова;
- Марія Ковальова з Театру Франка;
- Анастасія Малахова, молода талановита акторка;
- Євгенія Непиталюк, акторка, яка заслуговує більшої уваги;
- Акмал Гурезов — відома зірка Театру Івана Франка.
Виклики та особливості зйомок
Найбільшими труднощами були сцени вечірок у реальних клубних заходах з великою кількістю людей. Знімальна команда працювала в умовах шуму і хаосу, що вимагало імпровізації і гнучкості.
Інтимні сцени особливо ретельно опрацьовували, щоб зберегти чуттєвість і не впадати у відвертість, адже баланс між мистецтвом і реальністю завжди складний.
Натхнення і особливий підхід
Фільм створювався як унікальний витвір, незалежно від інших екранізацій. Сценарій писали понад два роки, вкладаючи душу в кожну деталь, щоб сюжет міг жити самостійним життям.
Що означатиме успіх цього фільму?
Перш за все, щоб навіть ті, хто скептично ставився до ідеї адаптації класичного роману в сучасних реаліях, побачили, що це можливо і цікаво. Але найголовніше — щоб фільм знайшов свого глядача як окремий мистецький проєкт. Молода аудиторія зможе впізнати себе і своє сьогоднішнє життя, а старші — згадати молодість, міські краєвиди, творчі пошуки і складні стосунки, які змінюють нас.
