Найшвидше поширення Еболи у ДР Конго: понад 2500 загиблих
Понад 2 500 людей загинули внаслідок спалаху вірусу Ебола в Демократичній Республіці Конго — це найшвидше поширення вірусу з усіх зафіксованих випадків, повідомляють представники охорони здоров’я.
Цей спалах став уже сімнадцятим для Конго за останні десятиліття і відчутно випробував ресурси країни. Надання допомоги було утруднене через скорочення міжнародної підтримки, серед яких закриття минулого року Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Рання діагностика й спостереження не виявили епідемію, а бойові дії на сході країни призвели до переміщення мільйонів людей, що ускладнило виявлення й контроль зараження.
Поточна статистика та виклики
Міністерство охорони здоров’я Конго повідомило у суботу, що число померлих сягає 2 557 осіб. Від початку спалаху, оголошеного Африканськими центрами контролю та профілактики захворювань 17 травня, підтверджено 5 375 випадків зараження. Майже половина пацієнтів із підтвердженим діагнозом не виживає.
Директор Африканських центрів контролю профілактики, доктор Жан Казея, наголосив: «Нам необхідно діяти на рівні, якого вимагає ситуація надзвичайного стану».
Чи існують вакцини та ліки?
Цього разу вірус, який викликав спалах, називається Bundibugyo – відмінний від більш вивченого з типів Еболи. Специфічних вакцин або лікувальних засобів проти нього немає, але в Конго вже почалися клінічні випробування можливих препаратів, зокрема ліків, які можуть запобігти інфікуванню людей, які піддавались ризику зараження.
Де відбувається спалах?
Найпоширенішим осередком інфекції залишається провінція Ітурі на північному сході Конго.
Ітурі, де вперше зафіксували спалах, постраждала через збройний конфлікт, який змусив понад 900 000 людей покинути свої домівки. Крім того, у регіоні функціонують багато дрібних золотодобувних шахт, куди приїжджають робітники з інших районів, що значно збільшує мобільність населення та посилює розповсюдження вірусу.
Окрім Ітурі, спалах розповсюдився на ще п’ять провінцій сходу країни, серед яких Гаулуеле, що межує із Південним Суданом, та Тшопо з великим містом Кісангані. Саме останнє викликає занепокоєння через пасажирські перевезення човнами вниз за течією річки Конго в напрямку столиці Кіншаси.
Ситуація в сусідніх країнах
В Україні Штефанівській сусідній Уганді оголосили спалах усунутим після 20 підтверджених випадків і трьох смертей. Від 21 червня там не зафіксовано нових випадків зараження.
Що відбувається на місцях?
За словами конголезького міністерства здоров’я, наразі в лікарнях або ізольованих відділеннях перебуває 737 хворих. Водночас Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) застерігає, що багато людей не мають змоги дістатися до клінік та отримують допомогу або помирають удома.
Брак доступу до спеціалізованого лікування, їжі та чистої питної води є поширеною проблемою. Родичі хворих часто доглядають за ними чи забирають тіла для поховання, не забезпечуючи захисту від хвороби.
Навіть незважаючи на попередні спалахи, більшість медпрацівників не мають достатньої підготовки для роботи з Ебола. І досить багато з них, на превеликий жаль, вже загинули від вірусу.
Основні побоювання експертів
Фахівці відзначають, що зараз дуже важко стримувати епідемію.
За словами Жюлієна Гарнеше, координатора ООН з питань Еболи, «Пандемія поширюється швидше та масштабніше, аніж ми можемо відповісти. Особливо небезпечними є регіони, де місцева система охорони здоров’я недостатньо підготовлена — там і спостерігаються найбільші жертви».
- Необхідно розширювати кількість бригад фахівців та волонтерів;
- Тренувати їх у догляді за хворими, у тому числі в безпечному та гідному похованні;
- Інформувати населення про профілактичні засоби.
У перспективі
Окрім внутрішніх викликів, існує серйозний ризик поширення інфекції за межі Конго — зокрема до Південного Судану і столиці країни Кіншаси, одного з найбільших міст Африки.
Як допомагає світ?
Державний департамент США вже виділив понад 512 мільйонів доларів на боротьбу з епідемією, що розглядають як «швидку і комплексну відповідь».
У липні Європейська комісія повідомила про свій внесок у розмірі 493 мільйонів євро (близько 576 мільйонів доларів). Дрібніші суми пожертвували й інші країни, зокрема сам Конго.
Вплив на світову спільноту
Незважаючи на те, що осередок хвороби знаходиться в Конго, інфікування зафіксовані і за кордоном. У липні Американський центр контролю захворювань повідомив про випадок зараження американця, який працював у релігійній організації гуманітарної допомоги в Конго. Це другий американець, заражений вірусом цього року. Раніше, одразу після проголошення спалаху в травні, інфікувався американський місіонер-лікар.
За місяць до того у Франції також був виявлений інфікований лікар, який повернувся з Конго.
- Деякі країни посилили прикордонний контроль;
- Адміністрація США ввела обмеження на в’їзд громадян і постійних мешканців, які перебували у Конго, Уганді або Південному Судані протягом останніх 21 дня, керуючись законом Title 42;
- У травні анонсували створення карантинного центру на 50 місць у Кенії для американців, які могли бути піддані впливу вірусу. Однак це спричинило протестні акції серед місцевого населення.
У червні уряд Конго запровадив систему регулювання подорожей для мешканців охоплених епідемією районів з можливістю 21-денного карантину.
Що потрібно знати про вірус Ебола?
Ебола — це захворювання, спричинене родиною вірусів ортоеболавірусів, переносниками яких вважаються фруктові кажани, які самі не хворіють.
В основному спалахи виникають у країнах Африки поза Сахарою. Наймасштабніший почався у 2014 році і тривав близько двох років у районах Гвінеї, Ліберії та Сьєрра-Леоне.
Зараження відбувається через контакти з тілесними рідинами хворих або померлих, а також з предметами, забрудненими ними — одягом, білизною, голками, медичним обладнанням.
Існує шість відомих видів вірусу Ебола, чотири з яких можуть бути смертельними для людей. Спочатку хворі відчувають “сухі” симптоми, як-то лихоманка, біль і втома, а згодом – “вологі” — діарею, блювоту та кровотечу.
Особливості виду Bundibugyo
Для найбільш поширеного виду Еболи, який називається Zaire, існують затверджені вакцини та противірусні препарати. На жаль, для виду Bundibugyo, який викликає нинішній спалах, поки немає специфічних вакцин та медикаментів.
Інкубаційний період цієї форми вірусу коливається від 2 до 21 дня, а хворі стають заразними лише з появою симптомів, які схожі на симптоми інших хвороб, наприклад малярії. Це ускладнює ранню діагностику.
За даними ВООЗ, рівень смертності в останніх двох спалахах Bundibugyo становив від 30% до 50% від усіх інфікованих.
