Битва за Місяць: хто стане господарем космічного супутника Землі?
Від літературної фантастики до реальності космічних амбіцій
У 1950 році Роберт Гайнлайн у своїй новелі «Людина, яка продала Місяць» описав історію підприємця, який прагне стати першим, хто володіє правами на місячну поверхню. Він передбачав запеклу боротьбу за володіння Місяцем, і ця ідея тоді здавалася просто фантастикою. В епоху космічного суперництва між США та СРСР, його бачення майбутнього почало збуватися.
Щоб уникнути конфліктів, у 1967 році було укладено Договір про космічний простір, який встановив: Місяць і космос загалом — це спільна власність людства, і жодна країна не може заявляти на них суверенітет.
Сучасна космічна гонка: амбіції та економічні інтереси
Та сьогодні ситуація змінилася. Супердержави знову змагаються — цього разу за будівництво ядерних баз на Місяці. Відомі бізнесмени мають свої грандіозні плани:
- Ілон Маск бачить на Місяці трильйонні ринки — від дата-центрів до запуску супутників у глибокий космос.
- Джефф Безос мріє перенести важку промисловість на супутник, залишивши Землю справжнім “садом планетою”.
Водночас уряд США сконцентрувався на видобутку гелію, льоду та інших ресурсів біля південного полюса Місяця. Китай же разом із Росією планують збудувати свою базу саме в районі цього ж регіону.
Усі вірять: хто перший встигне облаштуватися, той і диктуватиме правила гри. А решта лише слідуватиме за ними.
Юридичні виклики космічного права
Згідно з Договором про космос, жодна держава не може володіти частиною позаземного простору «шляхом використання чи окупації». Вивчення космосу має бути на користь усьому людству. Проте, з моменту укладення договору минуло вже понад 60 років, і багато питань досі залишаються відкритими:
- Чи можна претендувати на юрисдикцію над місячною базою?
- Чи має компанія право отримувати прибуток від місячних надр?
- Чи можливо встановити обмеження для інших держав або підприємств?
Спроби врегулювати ці нюанси не мали особливого успіху. У 1970-х роках «Місячна угода» проголосила ресурси космічного супутника спадщиною людства і заявила про необхідність міжнародного контролю над їхньою експлуатацією, але підписали її лише 17 країн, без участі провідних гравців — США, СРСР і Китаю.
Нові підходи та міжнародні угоди
Попри це, сучасне космічне право починає будувати інші аргументи. Так, зростає підтримка ідеї, що держава може володіти видобутими ресурсами, навіть якщо не має права на володіння самою територією Місяця. Тут часто наводять аналогію з морським правом, зокрема правом на глибоководний видобуток.
Деякі країни вже прийняли національні закони, що дозволяють приватним компаніям добувати корисні копалини в космосі. Наприклад, США ще у 2015 році ухвалили закон, який дозволяє це робити. Також до угоди Artemis Accords (підписаної 76 країнами) входить положення про те, що вилучення ресурсів з Місяця, Марса чи астероїдів не порушує Договору про космічний простір.
Готовність до реальних викликів
Прискорення NASA у створенні ядерного реактора на Місяці було частково зумовлене побоюваннями, що Росія і Китай, встановивши перші такі об’єкти, зможуть встановити заборонені зони, які обмежать доступ інших.
Водночас подібні периметри суперечать принципу свободи доступу у космос, закріпленому в Договорі. Це породжує дискусії серед юристів і дипломатів, адже дозвіл першому прибулому монополізувати ділянку космосу може створити фактичну монополію на Місяць.
Зауважимо, що ООН вже створила робочу групу, яка до наступного року має виробити принципи врегулювання цих чинних суперечностей.
Майбутнє міждержавних космічних відносин
Насправді, лише небагато держав мають достатньо ресурсів і технологій для розвитку місячної інфраструктури. При цьому є широкий простір для маневру в існуючій міжнародній домовленості, що дозволяє таким країнам навіть розгорнути ядерні реактори чи організувати промислові комплекси на супутнику Землі.
Як зазначають фахівці, якщо лідерами у боротьбі за Місяць залишаться дві потужні країни, наприклад Китай і США, вони зможуть домовитися між собою про правила гри у цьому абсолютно новому космічному полі бою.
