Почнемо з п’ятого туру, де особливу увагу привернув найбільш резонансний матч між «Металістом 1925» та «Шахтарем». У ньому арбітр Деревінський прийняв неоднозначне рішення, зарахувавши гол у ворота «гірників» із явного положення «поза грою». Найбільше здивування викликало те, що арбітр VAR Романов разом з асистентом VAR наполягали на скасуванні голу через те, що гравець харків’ян заважав і відволікав воротаря. Проте Деревінський ігнорував цей сигнал і дозволив взяття воріт. Очевидним залишається питання: що саме стало аргументом для арбітра, якщо він протистояв наполегливій рекомендації колег?
Існує думка, що головним критерієм для нього став принцип: «володієш свистком – правий» (із посмішкою). Однак варто врахувати й те, що на VAR знаходилися більш досвідчені експерти, що може вважатися важливим чинником. Ще одним аспектом була присутність людського фактора — Деревінський міг покладатися на власний статус арбітра ФІФА і вважати, що має досвід, аби ухвалювати рішення самостійно. Проте аргументація судді щодо цього спірного рішення залишилася непоясненою. Було чітко видно, що гравець «Металіста 1925» опинився на траєкторії м’яча, відволікаючи воротаря, що за правилами ставить під сумнів взяття воріт. Варто було підтримати думку арбітра VAR та його асистента і не зараховувати цей гол, але Деревінський вчинив інакше — його позиція не співпадає з Правилами гри, що виглядає дивно та незрозуміло.
У першому таймі цього ж матчу арбітр призначив сумнівний пенальті у ворота харків’ян. Існує припущення, що в перерві суддя усвідомив помилковість свого рішення або ж йому дали слушну пораду, після чого він міг спробувати відновити баланс, ухваливши рішення на користь «Металіста 1925» після другої половини гри.
Неможливо повністю виключити цей можливий сценарій. Можливо, відбулася розмова з кимось із колег або власний аналіз ситуації допоміг судді усвідомити неправоту. У другому таймі виникла нагода виправити помилку, і Деревінський скористався нею, зарахувавши гол із очевидного «поза грою». Однак це жодним чином не є виправданням — навпаки, таке рішення ще більше підриває довіру до нього. Найімовірніше, за це йому буде застосовано дисциплінарні заходи — не випадково він опинився в центрі уваги Комітету етики та чесної гри, де детально проведуть аналіз цього епізоду.
Хоча досвідчений арбітр VAR Романов підтримав рішення Деревінського призначити пенальті у ворота «Металіста 1925», варто відзначити, що:
– Пенальті такого типу краще уникати, адже якість телевізійної трансляції далеко не завжди дозволяє отримати чітке уявлення про ситуацію.
– Критика також спрямована на телебачення, яке інколи не демонструє моменти з потрібної перспективи.
– За такого роду помилки арбітри мають отримувати не умовні, а серйозні та відчутні покарання.
Однак навряд чи Деревінський зазнає дисциплінарних наслідків, адже Комітет арбітрів у багатьох випадках стимулює рефері, незначні помилки яких залишаються без покарання. Через це судді відчувають безкарність і знають: незважаючи на неточності, їх продовжать залучати до роботи.
Коментар стосується й структури відповідальності, адже у чинних регламентах відсутні чіткі критерії покарань за окремі помилки. Комітет арбітрів, в свою чергу, уникає публічних заяв щодо цього питання. Відсутність відповідальності створює педагогічний виклик і не сприяє підвищенню рівня професіоналізму серед суддів. Не може бути так, що арбітр допускає помилки без наслідків і продовжує обслуговувати матчі без змін.
Іншою гучною темою п’ятого туру став поєдинок між «Оболонню» та «Динамо», де арбітр Шурман вкотре продемонстрував низький рівень кваліфікації, скасувавши вигідний вихід двох «Оболонців» віч-на-віч із воротарем. Цю ситуацію можна охарактеризувати таким чином:
– Подія свідчить про нерозуміння принципу переваги, що є базовою навичкою арбітра.
– Шурман — суддя з досвідом, але його поведінка більше схожа на початківця.
– Замість того, щоб очікувати розвиток подій і уникнути передчасного свистка, він перервав перспективну атаку.
– Подібні помилки не відповідають рівню арбітра з емблемою ФІФА, що викликає здивування.
Цей же арбітр демонструє подвійні стандарти у трактуванні порушень, що особливо помітно на прикладі двох випадків:
1. У другому турі в матчі «Карпати» – «Шахтар» (відео 1) він виступав як арбітр VAR. Гравець Конопля отримав поштовх у спину, після чого львівська команда забила гол. Шурман повідомив головному арбітру, що бачить руки на спині, але поштовху — ні.
2. У п’ятому турі у грі «Оболонь» – «Динамо» (відео 2) він зафіксував порушення, оскільки гравець штовхнув у спину Михавка, при цьому чітко бачачи руки та сам поштовх.
Ці суперечності можна розцінювати не лише як неправильне знання правил, а як факт використання подвійних стандартів у суддівстві. Зазвичай у професійних середовищах, якщо суддя допускає таке, до нього застосовують дисциплінарні заходи або більше не залучають до матчів, однак в Україні це залишається малоймовірним, і Шурман продовжує працювати.
Італійський фахівець Ріццолі, який неодноразово коментує суддівські рішення, часто захищає низькокваліфікованих рефері. Наприклад, він визнав відсутність поштовху у спину Коноплі, проте його гучні коментарі щодо неприпустимих контактів у грі «Полісся» – «Карпати» викликають подив. Зокрема:
– У ситуації, коли воротар ударом кулака по голові гравця замість призначення пенальті, Ріццолі кваліфікував це як допустимий тілесний контакт.
– Загалом його позиція у різних епізодах нестабільна: десь вона об’єктивна, а десь вибіркова або навіть лицемірна.
– Зокрема у випадку з «Карпатами» і «Шахтарем» він відверто виправдовує рішення арбітра VAR, навіть якщо вона суперечить нормам правил.
– Декілька коментарів Ріццолі стали вже класикою українського футболу, зокрема його оцінка удару кулаком як незначного контакту.
Це породжує питання, за що Ріццолі отримує значні винагороди від футбольного керівництва в Україні та чому досі не створено колегіальної експертно-суддівської комісії, яка функціонує у багатьох інших країнах. Така комісія дозволила б:
– Проводити колегіальний розгляд суддівських дій.
– Забезпечити різні точки зору для прийняття більш об’єктивних рішень.
– Позбавити систему зайвої суб’єктивності одного коментатора.
Відповідно, звернення до Комітету арбітрів містить пропозицію створити подібний орган, який забезпечить прозорість та справедливість суддівських оцінок.
Ще один знаковий епізод стосується матчу першого туру «Карпати» – «Полісся». Арбітр Панчишин не призначив пенальті за затримку нападника Краснопіра, а Ріццолі у своїх коментарях знову виправдав це:
– Висловив думку, що нападник «занадто легко падає і здійснює пірнання», й отже, підстав для пенальті немає.
– Така аргументація виглядає суперечливою, адже очевидно, що саме затримка руками захисника перешкоджала удару.
– Якщо ж нападник симулює, слід карати його жовтою карткою.
– Проте відсутній голос катерини Монзуль, яка могла б висловитися на підтримку об’єктивності.
На старті сезону вже виникло чимало суперечливих ситуацій, хоча:
– Арбітрам підняли заробітну плату.
– При цьому відсутність відповідальності дозволяє їм уникати покарань.
– Такий стан створює «тепличні» умови, в яких рівень суддівства продовжує спадати.
Виявлення причин і способів вирішення проблеми має такий вигляд:
1. Впровадження VAR у чемпіонат значно допомагає арбітрам ухвалювати вірні рішення у складних ситуаціях, тоді як позбавлені відеопідтвердження матчі інколи страждають від некоректних рішень.
2. Прикладом відсутності VAR є матч Кубку України «Полісся» – «Рух», в якому арбітр Резніков не помітив гру рукою у штрафному, що призвело до відсутності справедливого пенальті.
3. За останні три роки значно омолодили склад арбітрів в УПЛ, але покращення якості суддівства поки що не відчутні.
4. Однією з основних причин такого стану є відсутність ігрової практики в арбітрів перед сезоном, особливо після зимових пауз. Замість участі в контрольних іграх вони проходять короткочасні тренувальні збори з теорії та фізпідготовки.
5. Як приклад, улітку 12 арбітрів не подолали тести з фізичної підготовки.
6. Раніше арбітри мали можливість судити контрольні матчі й таким чином входити у спортивний ритм, тепер практика суттєво погіршилась.
7. Оптимальним є варіант, коли перед стартом чемпіонату рефері судить 3-4 гри, що допомагає їм увійти до робочої форми.
8. Відсутність відповідальності за помилки породжує почуття безкарності, що негативно впливає на мотивацію і якість роботи.
Так, судді не аналізують власні дії, не працюють над помилками, що призводить до їх повторень під час матчів і загального погіршення якості суддівства в країні.
