Перша домедична допомога під час воєнного ризику: що потрібно знати кожному киянину
17 вересня уряд оголосив Київ та Київську область зонами високої небезпеки. Для мешканців столиці, які регулярно переживають ракетні та безпілотні удари, це нагадування про те, наскільки важливо бути готовими швидко допомогти у перші хвилини після травмування, коли професійні медики можуть ще не дістатися до постраждалого.
Хто перший поруч із потерпілим у надзвичайній ситуації?
У більшості випадків саме звичайні люди опиняються найближче до пораненого, перш ніж приїде швидка допомога або рятувальники. І від їхніх своєчасних дій залежить життя постраждалого. Домедична допомога під час війни перестала бути лише сферою фахівців, вона стала необхідною навичкою кожного цивільного. Вона рівнозначна знанню, як правильно поводитися під час повітряної тривоги або де знаходиться найближче укриття.
Ця відповідальність особливо важлива для тих, хто щодня спілкується з багатьма людьми — працівників магазинів, вокзалів, офісів, інших людних місць. Після атаки саме вони можуть бути першими, хто побачить людину з травмою і має діяти одразу, адже чекати прибуття спеціалістів доведеться довго.
Що для нас змінила війна у правилах першої допомоги?
Раніше розмови про домедичну допомогу часто обмежувалися темами інсультів, непритомності або укусів, побутових травм і ДТП. Але зараз з війною акценти змістилися — головними проблемами стали масивні кровотечі, вибухові та проникаючі рани, опіки, пошкодження грудної клітки, а також синдром тривалого стискання.
МОЗ запровадило чіткий порядок надання допомоги при масивній зовнішній кровотечі, що дуже важливо, адже критична втрата крові може розвинутися надто швидко — виграти час дуже важливо до прибуття медиків.
Сьогодні кожен українець повинен не лише знати номер екстреної служби 103, а й мати уявлення про послідовність дій, які слід виконати до появи професіоналів.
Навички, які має освоїти кожен не-медик
- Оцінка ситуації і стану постраждалого: це потрібно робити швидко, не ставлячи під загрозу власне життя.
- Зупинка сильних кровотеч: вміння правильно накласти турнікет, тампонувати рану або зробити тиснучу пов’язку.
- Забезпечення прохідності дихальних шляхів та збереження тепла: адже переохолодження після серйозної травми тільки погіршить ситуацію.
- Виклик швидкої допомоги з точним описом події: місце, характер травм, заходи допомоги.
Навички важливі не менше за аптечку, бо без практики навіть найкраще оснащений комплект може виявитися марним. Людина може розгубитися, неправильно накласти турнікет або гаяти час на пошуки потрібних засобів. Саме тому вкрай важливо практикуватися — накладати турнікет не один раз у теорії, а на тренуваннях; опановувати алгоритми дзвінка в служби допомоги до автоматизму.
Чи потрібне обов’язкове навчання домедичної допомоги?
Одне з найактуальніших питань сьогодення — чи варто запровадити базове навчання домедичної допомоги у широкому доступі для всіх дорослих, а згодом — і для дітей у школах? Сьогодні таке навчання існує лише у певних категорій населення і у рамках цивільного захисту, де працівники мають проходити тренінги.
Але навіть формальні інструктажі не гарантують вміння ефективно допомагати під час реального інциденту. Можливий ефективний формат — короткі практичні курси для населення, які не вимагають години лекцій, а зосереджені на відпрацюванні потрібних дій із повторенням.
Головне — не папірець чи сертифікат, а навик: впізнати кровотечу, відкрити аптечку, накласти турнікет і викликати допомогу. Навчання має базуватися на уніфікованих стандартах і передбачати достатню кількість практики, щоб не перетворитись на формальність.
Аптечки у місцях скупчення людей: що варто знати?
Навіть якщо навички є, треба мати відповідне спорядження під рукою. У разі обстрілів постраждалі можуть опинитися у торговелях центрах, на автозаправках, вокзалах, офісах і супермаркетах — місцях масового скупчення людей.
Тож важливо не просто ставити питання: «Чи є в будівлі аптечка?» — а «Чи легко її знайти? І чи містить вона потрібні засоби для допомоги при важких травмах?»
Аптечка, яка зачинена в кабінеті та відома лише одному працівникові, мало допоможе у разі масового ураження. У людних закладах аптечки для домедичної допомоги мають бути чітко позначені, доступні, а персонал — обізнаний з їх розташуванням і базовими алгоритмами дій.
Для таких об’єктів як ТЦ чи АЗС аптечка повинна бути доступною не тільки адміністрації чи охороні, але навіть людям поряд із потерпілим. Вкрай важливо регулярно перевіряти терміни придатності, цілісність упаковок і поповнювати комплект одразу після використання.
Що часто неправильно у складі звичайних аптечок?
У багатьох домашніх аптечках досі переважають засоби, звичні з довоєнних часів: зеленка, пластир, марлевий бинт, йод та вата. Проблема не в тому, що вони зайві, а в тому, що ці речі не рятують життя при бойових травмах — передусім не здатні ефективно зупинити масивну кровотечу.
Сучасні офіційні рекомендації для домедичної допомоги включають такі засоби як турнікет, кровоспинний пакет, оклюзійна пов’язка, яких часто немає у звичайних наборах.
Отже аптечка у публічному місці — це не просто знак уваги до безпеки, а робочий комплект, що регулярно перевіряється і поповнюється. Вона повинна відповідати реальним викликам: поранення грудної клітки, опіки, осколкові травми, масивна кровотеча. І кожен має чітко знати, де вона лежить.
Базовий склад аптечки для екстреної допомоги
- Сертифіковані турнікети. Бажано кілька, щоб допомогти одночасно кільком потерпілим.
- Гемостатичні бинти для швидкого тампонування ран.
- Тиснучі пов’язки, зокрема ізраїльські бандажі.
Крім того, аптечка має містити оклюзійні наліпки для пошкоджень грудної клітки, атравматичні ножиці, термоковдру, нітрилові рукавички та маркер.
Наявність чітких маркувань допомагає навіть у стресі швидко зорієнтуватися і не витрачати часу даремно на пошук потрібного засобу.
Що можуть змінити держава, громади і кожен з нас?
На державному рівні йдеться про створення мінімальних стандартів базової домедичної підготовки для цивільних, норм щодо аптечок у публічних закладах і єдині підходи у навчанні.
Міста та громади можуть зробити курси доступнішими, організувати підготовку працівників торгових центрів, АЗС, вокзалів, комунальних установ, офісів та освітніх закладів, де щодня збираються сотні людей.
Для кожного з нас — це можливість пройти практичний курс, перевірити власну аптечку і знати, як діяти у найскладніші хвилини. Адже у випадку обстрілу найчастіше питання не «хто повинен допомагати?», а «хто зараз поруч?». І саме від цієї людини залежить, чи отримає постраждалий шанс дочекатися професіоналів.
Лідія Дмитрусь, юристка, адвокатка, керівниця Громадської платформи “УКРТАКМЕД”
* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
