Президент Китаю Сі Цзіньпін протягом десятиліть готував країну до тривалої “холодної війни” з Сполученими Штатами Америки. Він свідомо обрав стратегію не прямого протистояння, а затяжної економічної та військової конкуренції. Американське видання Wall Street Journal представило ґрунтовний аналітичний матеріал, автором якого виступила головна кореспондентка із питань Китаю Вей Лінлін.
Головна ідея статті полягає у тому, що в суперечці між США та Китаєм колишній президент Дональд Трамп розпочав економічний наступ, у той час як Сі Цзіньпін виступає стратегом холодної війни.
Основні стратегічні засади китайського лідера ґрунтуються на уроках, витягнутих із поразки Радянського Союзу. Сі прагне реалізувати ідею, яку свого часу сформулював Мао Цзедун під назвою «стратегічний глухий кут» — тобто довготривалу рівновагу, коли американський тиск стане контрольованим, а Китай отримає час для наздоганяння Сполучених Штатів.
За словами Мінсінь Пея, професора коледжу Клермонт Маккенна і редактора журналу China Leadership Monitor, який цитує WSJ, для Китаю такий «стратегічний глухий кут» є як найбільш реалістичним, так і бажаним результатом у найближчому майбутньому.
Головні елементи китайської стратегії включають:
– Багатовекторну дипломатію замість ізоляціоністських підходів;
– Поступове, але стабільне збільшення оборонного бюджету без ризику бути втягнутим у небезпечну гонку озброєнь;
– Жорсткий контроль Комуністичної партії над суспільством.
Авторка матеріалу зазначає, що торговельна війна, розпочата Трампом, а також санкції адміністрації Джо Байдена лише збільшили швидкість реалізації цієї стратегії. Пекін проводить своєрідну партизанську війну, що нагадує опис Генрі Кіссінджера: «Звичайна армія програє, якщо не перемагає, а партизан виграє, якщо не програє».
Ще одним ключовим уроком, інтегрованим до стратегії Китаю, є економічний аспект. Радянський Союз сконцентрував усі свої ресурси на розвитку важкої промисловості, енергетиці та військовій сфері, що в кінцевому підсумку виявилося помилкою. У противагу цьому Пекін прагне забезпечити самодостатність у виробництві, захистивши свою економіку від торговельних і технологічних обмежень США, паралельно користуючись попитом світових ринків на китайські товари.
Геополітичні цілі Китаю передбачають уникнення ізоляції, подібної до радянської, шляхом послаблення американських альянсів та формування «багатостороннього об’єднання», в якому країни співпрацюють із кількома глобальними акторами, а не приєднуються до однієї конкретної сторони.
У військовій сфері стратегія полягає у поступовому зміцненні оборонного потенціалу Китаю без участі у дорозі у гонку озброєнь зі Сполученими Штатами. Офіційний оборонний бюджет країни стабільно зростав приблизно на 7,2% впродовж останніх трьох років, що перевищує темпи загального економічного розвитку держави.
Однією з найбільш важливих складових стратегії є посилений контроль Комуністичної партії над усіма аспектами життя суспільства. Сі Цзіньпін неодноразово посилався на уроки розпаду СРСР, вважаючи, що причиною падіння Радянського Союзу стало в першу чергу ідеологічне ослаблення та втрата партією контролю над владою. У закритій промові перед високопосадовцями у січні 2013 року, невдовзі після приходу до керівництва партією, він поставив питання: “Чому розпався Радянський Союз? Чому Комуністична партія Радянського Союзу розпалася на шматки?” Відповідь, на його думку, криється у «жорсткій конкуренції в ідеологічній сфері». Таким чином, партія має виключати будь-які виклики своєму пануванню.
Сі Цзіньпін з дитинства був залучений до радянської культури — його батько навчався у Москві, а він сам виховувався на радянських цінностях. Однак уже на початку 2000-х, очоливши партію, Сі почав усвідомлювати, що крах СРСР пов’язаний із занепадом ідеології та втратою партійного контролю. Ставши керівником КНР у 2012 році, Сі замовив створення фільму про розвал СРСР, у якому Михайла Горбачова зобразили зрадником партії.
Попри це, до початку торговельної війни з Дональдом Трампом у 2018—2019 роках Китай не вважав себе протиставленою супердержавою США. Проте гасло Трампа Make America Great Again стало для Пекіна сигналом, що Америка не збирається втрачати світове лідерство. З того часу Китай відкрито почав готуватися до затяжної холодної війни.
У 2020 році, коли пандемія COVID-19 фактично розірвала двосторонні відносини, Сі Цзіньпін представив ключовий елемент своєї нової стратегії:
– Забезпечити внутрішнє виробництво необхідних для країни товарів;
– Активно експортувати продукцію на світові ринки;
– Захистити Китай від зовнішніх потрясінь, зокрема від американських економічних і політичних тисків.
Коли адміністрація Джо Байдена перейняла жорсткі методи політики Трампа щодо Пекіна, рішучість Сі боротися у тривалому протистоянні з США лише посилилася. За цей час Китай активно демонстрував своє бажання рівноправних відносин із Америкою, а також поглибив стратегічне партнерство з Росією. На початку 2022 року, напередодні російського вторгнення в Україну, Пекін і Москва офіційно заявили, що їхня дружба «не має меж».
Сі Цзіньпін наставляє партійне керівництво зберігати спокій і терпіння, вірячи в те, що світовий баланс сил у кінцевому підсумку схилиться на користь Китаю. В умовах хаотичних і непослідовних дій адміністрації Трампа Пекін прагне виглядати стабільним і передбачуваним, використовуючи помилки США для виграшу часу і створення вигідних умов у майбутньому глобальному суперництві.
Китай також активно користується інструментами впливу у культурній та інформаційній сферах. У той час, як США скорочують культурні та освітні програми, Пекін запрошує американських інфлюенсерів для демонстрації «крутого Китаю» світовій спільноті. Наприклад, є відомий випадок блогера IShowSpeed, який має 120 мільйонів підписників. Під час свого візиту до Китаю він поширив відео, де захоплювався місцевими технологіями та інфраструктурою.
Проте стратегія тривалого протистояння має й суттєві виклики. Жорсткий контроль партії та курс на самозабезпечення уповільнюють розвиток приватного сектора та ведуть до ризиків дефляції, що потенційно може погіршити економічні проблеми КНР. Водночас, як зазначає авторка статті, для Сі Цзіньпіна такі втрати є виправданою ціною за довгостроковий успіх у конкурентній боротьбі зі Сполученими Штатами.
