Поки Росія проводить розвідку східних кордонів НАТО за допомогою дронів та літаків, Кремль активно змінює сприйняття реальності серед виснаженої війною громадськості. Оскільки рівень підтримки продовження війни впав до найнижчого рівня за всю історію, російські власті прагнуть підвищити моральний дух населення, просуваючи наратив «Росія проти Заходу».
Про це повідомляє видання Politico, яке звертає увагу на те, що війна в Україні може незабаром стати найдовшою за весь час, навіть перевершивши тривалість радянської боротьби проти Адольфа Гітлера. Водночас, є ознаки того, що російське суспільство прагне завершення конфлікту, і саме тому пропагандистська машина посилює зусилля, переконуючи населення в тому, що Росія є жертвою, а західні країни нібито слабкі й бояться російської сили.
Останніми тижнями Польща, Литва та Естонія зафіксували вторгнення російських дронів або літаків, що НАТО охарактеризувало як «модель дедалі безвідповідальної поведінки». Проте за офіційною московською версією саме Європа виступає агресором, що розпалює конфлікт у регіоні, натякаючи на можливість збивання російських літаків у майбутньому.
На Генеральній Асамблеї ООН у Нью-Йорку глава МЗС Росії Сергій Лавров звинуватив Захід в ескалації риторики та підготовці до ймовірного нападу на російські території, зокрема Калінінградський регіон. Імовірно, йшлося про липневу пресконференцію, на якій представник НАТО розглядав гіпотетичні сценарії відповіді Альянсу на можливий напад Росії. Утім, Лавров не зробив відповідних застережень, заявивши:
– «Росія ніколи не мала і не має намірів атакувати НАТО чи Євросоюз»;
– «Будь-яка агресія проти нашої країни зіткнеться з рішучою відсіччю».
Політику Лаврова, яка поєднує відмови від агресії з прихованими загрозами, підтримує офіційна позиція президента Володимира Путіна. На нещодавньому засіданні Ради Безпеки РФ Путін, звинувачуючи Захід у «деструктивних діях», наголосив, що Росія відповідатиме на ескалаційні кроки не словами, а конкретними військово-технічними заходами.
Пропагандистські підрозділи Кремля, що формують інформаційний простір для більшості росіян, гостро критикують НАТО та Євросоюз. Основні новинні програми державного телебачення Росії та їх експертні колегії характеризують західну реакцію на серію порушень повітряного простору як «істеричну» та акцентують увагу на внутрішніх суперечностях у Західних країнах.
За словами незалежного аналітика Андрія Колеснікова, останні інциденти з порушенням кордонів НАТО є частиною масштабної «психологічної війни» проти Європи, головною метою якої є психологічна мобілізація власного населення.
Ключові факти щодо війни Росії в Україні, на які звертає увагу експерт:
1. У січні війна наблизиться до свого четвертого року, перевищивши за тривалістю період боротьби Радянського Союзу з нацистською Німеччиною під час Другої світової війни.
2. Це створює важливий психологічний рубіж для російської влади.
3. Війна супроводжується значним економічним тягарем: минулого тижня Міністерство фінансів Росії оголосило про намір підвищити ставку ПДВ.
За словами Колеснікова, такий стан справ приносить додатковий тиск на Путіна, який мусить давати пояснення населенню, на кшталт «А де ж перемога?», та відповідь така: Росія перебуває під постійною загрозою з боку сусідів, як-от Фінляндії і Польщі, тому потрібні додаткові кошти на оборону.
Автор називає цей пропагандистський процес формою психологічної мобілізації.
Згідно з недавнім опитуванням незалежного Левада-Центру:
– 66% респондентів у Росії підтримують мирні переговори — це найвищий показник підтримки максімальних компромісів від початку повномасштабного вторгнення.
– Водночас кількість прихильників продовження бойових дій за будь-яку ціну знизилася до рекордно низького рівня.
Незважаючи на це, риторика Кремля свідчить про протилежні наміри. Аналітик Колесніков зазначає, що режим Путіна не може існувати без конфронтації, бо це його сутність.
Таким чином, офіційна російська пропаганда створює образ зовнішньої загрози і підтримує наратив постійної війни для внутрішньої мобілізації та виправдання подальших зусиль і ресурсів, навіть на тлі зниження ентузіазму населення щодо подальшої військової ескалації.
