Відомий майстер писанкарства Олег Кіращук із Коломиї перебуває на службі від початку повномасштабного вторгнення. Хоча наразі його вже не залучають до безпосередніх бойових операцій, він прагне максимально бути корисним для підрозділу: його авторські писанки продають на аукціонах, а у вільний час він освоює керування дронами. За словами Олега, «на позиції вже не добіжу, а от на дронах ще полечу».
Історію майстра журналісти «Репортера» зафіксували на Донеччині під час робочої поїздки в самохідний артилерійський дивізіон 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс».
—
### Родинне коріння та поява першої писанки
Олег Кіращук народився і виріс у Коломиї. Змалечку він захоплювався малюванням. Його мама розкладала на підлозі великий рулон паперу та олівці, даючи можливість хлопчику творити без обмежень. Родина ж жила скромно: мама заробляла на життя розписуванням писанок і кошиків на базарі. Вже з 13 років Олег долучився до сімейної справи.
Власні слова майстра:
– «1985 рік. Нас у сім’ї було троє дітей — я, сестра та маленький брат. Треба було працювати. Я сідав поруч із мамою, хоч було соромно, бо то не «хлопча робота», але відчував відповідальність. Пам’ятаю, як прийшов на базар і демпінгував, хоч тоді навіть не знав цього слова. Писанки продавались, я збираючи гроші, думав: я годую сім’ю».
Перед тим, як піти до армії, Олег також розписував писанки, не підозрюючи, що ця справа стане його постійним покликанням. Однак 1992 року, під час економічної кризи, що спричинила безробіття і дефіцит найнеобхіднішого, мама запропонувала йому повернутися до писанкарства.
– «Я спочатку думав, що це тимчасово — до Великодня. Але потім була одна виставка, друга, поїздки за кордон. І це стало хобі і професією одночасно», — ділиться Олег Кіращук.
Його писанки вийшли за межі України, їх бачили на виставках у Японії, Німеччині та інших країнах. У Лейпцигу навіть оплатили дорогу та проживання, аби він показав українське мистецтво. Разом із колегами він навчав німецьких дітей традиціям розпису яєць і вбачав у своєму ремеслі можливість прославити Україну на світовій арені.
—
### «Ангел» із бліндажа — символ захисту родини
Коли на сході України почалася війна, Олег кинувся на фронт. Пройшов бої під Дебальцевим, отримав поранення, але пишається, що брав участь у захисті країни.
– «Кілька разів мав загинути. Було відчуття, що не виберемося. Але траплялися такі дива, що, якби це показали у фільмі, сказали б — нісенітниця», — згадує письменник.
Навіть під час боїв під Вуглегірськом у січні 2015 року Олег не полишав творчості. Він робив замальовки у бліндажі, ескізував ідеї майбутніх писанок, але під час останнього бою змушений був залишити їх. Єдина писанка, створена після повернення з госпіталю, — це «Ангел», що доглядає квіти: кількість квітів символізує членів сім’ї, які оберігає цей образ. Цю писанку бережуть досі.
У 2016 році в Коломийському музеї писанки презентували персональну виставку Олега, спочатку заплановану на місяць, але вона тривала три роки. Працівники музею наголошували, що його писанки відіграли важливу роль у популяризації України під час АТО. Вони показали світові, що навіть мистець, який має міжнародне визнання, готовий боронити свою країну.
—
### Підготовка до війни: запасний план і творчі амбіції
Олег добре розумів, що масштабне вторгнення неминуче. За кілька місяців до початку війни він зібрав речі та морально підготувався.
– «24 лютого я був готовий. Серед атовців мало не всі мали зібране спорядження. Я знав, що піду на фронт».
До свого 50-річчя влітку 2022 року планував ювілейні виставки в Коломиї й інших містах. Старався виконати якомога більше писанок, хоча збирався зробити понад сотню, але встиг лише трохи більше десяти.
– «Музейники попередили: готуйтеся. Писав у поспіху, хотів зробити пам’ятку, якщо станеться найгірше. А якщо виживу — не знаю, чи матиму сили для подорожей у 60», — розповідає Олег. Тепер він згадує, що виставка “на паузі”, але скасована не була.
Спочатку був у резерві, що викликало у нього роздратування. Потім потрапив до підрозділу «Борсуки».
—
### «Дід» у підрозділі «Борсуки»
У цей підрозділ відбирали молодих досвідчених бійців. Олег зголосився, незважаючи на вік — ніхто не питав про роки.
– «Приїхали хлопці — в балаклавах, брудні, зарослі. А я, напевно, гарно поголений і виглядав молодо. Мав з собою дорогий тепловізор з Америки. Це, мабуть, допомогло. За хвилину зібрався і був у захваті — їду воювати. Коли сів у машину, спитали: «Скільки вам років?». Я відповів: «50». Настала тиша. Взяли діда. Але згодом я влився в колектив».
Найстаршому у підрозділі було 42 роки, тож Кіращук був для побратимів старшим товаришем. Він для них як батько: розтоплював лазню, садив зелень і городину — огірки, картоплю, кукурудзу, кавуни, щоб забезпечити їх вітамінами.
– «Коли мене брали на бойові завдання — це було щастя. Після виїзду на фронт повертався до грядок і знаходив там душевний відпочинок», — ділиться він.
Проте з часом через вік довелося відмовитись від бойових виходів — фізично не вистачало сил на темп молодших.
– «Хлопці просили мене поспішати, а я задихався і почувався фіаско, але радів, що воював із двома розвідниками з Президентського полку. Пишаюся тим невеликим досвідом».
Побратими допомагали йому триматися у курсі подій, тож бойові завдання більше не доручали. Олег Активно залучений до тилових функцій; син подарував йому два навчальні дрони, і він навчається їх пілотувати, не втрачаючи надії повернутися до активної служби.
—
### Роль писанкарства на фронті
Олег Кіращук також активно допомагає підрозділу своїм мистецтвом. Побратими довго не підозрювали про його талант, бо на перших зустрічах професійні вміння не викликали захоплення.
У 2023 році під час відпустки в Коломиї одну з його писанок продали на аукціоні за 18 000 гривень, що викликало резонанс – про це дізналися і в підрозділі.
– «У мирному житті писанка коштує близько 600 гривень, але всі розуміли, що гроші підуть на підтримку ЗСУ», — каже майстер. Після повернення на позиції усі були вражені, що серед них служить така особистість.
Спочатку на фронті він користувався класичними писачками. Згодом дружина переслала професійні інструменти. Він створив низку унікальних писанок, зокрема «Наконечник стріл»:
– «Українські орнаменти писанок традиційно просять у Бога добра — природу, здоров’я, добробут, щастя та кохання. Войовничих символів майже немає. З серед усіх етнографічних досліджень лише одну писанку із символом «Наконечника стріл» я бачив. Ймовірно, її робили для прохань про удачу в полюванні чи перемогу над ворогом. Цей символ дуже доречний тепер, бо означає наше звернення до Бога за перемогу України».
Кілька таких писанок він створив для бійців, які високо цінують ці вироби. Під час відпусток воїни бережно повертають їх додому.
Відомо, що у 2022 році в Чикаго писанку, розписану на страусиному яйці, продали за 2000 доларів—звичайна ціна такої написаної писанки близько 500 доларів. Відразу було відомо, що кошти йдуть на потреби армії, тому ціна була вищою.
– «Мені приємно, що моє мистецтво застосовується в службі, і це дає мені відчуття корисності», — зізнається Олег.
Щороку на Великдень за допомогою аукціонів волонтери збирають кошти на закупівлю техніки, зокрема дронів «Мавік». У 2023 році в Коломиї зібрали гроші не лише на покупку безпілотника, а й на ремонт військової техніки.
Для допомоги збираються також люди мистецтва з різних куточків світу, які добре знають Олега Кіращука.
—
Авторка: Ольга Суровська
—
Читайте також:
– Калушанин Микола Панько з позивним «Хімік» хімічить з автівками на дорогах Донбасу.
– Кара з неба. Як надвірнянець Іван Майхрович «покращує» ворогів (ВІДЕО).
– Старшину тут знають добре. «Едельвейс» Олександр Кушнірик уже 11 років на війні.
